Читати книгу - "Зламана коханням, Ксенія Євчук"

— Афіно, просто перестань. — його губи знову вдаряються об мої, перш ніж він тягне мене за волосся і прикладає своє чоло до мого. — Ти хочеш, щоб я щось зробив? Якщо так, то мені потрібно це знати.

Це його ще одна гра.

Він і без цього знає, що найбільше я бажаю його.

Що я хочу його першим. Першим у своєму житті.

— Скільки хлопців трахали тебе? Вони хоча б знали, як зробити тобі приємно? В твоєму віці всі думають тільки про те, щоб задовольнитися самим.

Авжеж, він думає, що я вже займалась сексом. Всі, хто мене знає, думають так. Я хотіла викликати його ревність, коли нібито випадково говорила Лієссі про секс зі своїми колишніми.

І не важливо, що це були тільки поцілунки.

Нічого більшого.

Єдиний, хто торкався мого оголеного тіла, — це Ланс.

Мої пальці і Ланс.

Він просто зараз задирає мій короткий топ, оголюючи груди.

Шрам біля грудей, який залишився від його ножа.

— Не вірю, що ти існуєш, демонице. Скажи мені, чого ти хочеш.

Якби я могла говорити, я б сказала. Але я задихаюсь під його пильним поглядом і м’якими подушечками пальців, якими він гладить мою шкіру і волосся.

— Поки ти не скажеш, я не буду нічого робити.

— Зроби все, що ти вмієш. Все, що ти хотів зі мною зробити.

— Нам не вистачить одного разу для того, щоб втілити всі мої бажання. Всі думки щодо тебе. Точніше, я навіть думаю, що й десяти днів без перестанку буде замало для цього.

— Лансе...

— Кажи.

Це помста. Така тиха і приємна помста за все, що я робила раніше.

Він торкається мене, але не дає більшого.

І він продовжуватиме, якщо я не скажу те, що він хоче почути. Те, що я таки реально хочу сказати.

Я буду благати, якщо прийдеться.

Більше двох місяців снів із його участю. Сльози і сміх, коли я думала про нього.

Тихі стогони і гучні крики, коли я пестила себе.

Коли я мріяла про цю мить.

Про мить, де він так само слабкий, як і я.

— Роздягни і трахни мене так грубо, як тільки можеш.

Блиск в його очах. Розуміння і легка посмішка.

Така мінімалістична усмішка задоволення. Ще один кивок на мої груди і язик, яким він облизує мій шрам.

Потім закушує шкіру і ще раз облизує.

Цілує. Кусає. І знову цілує.

Ланс спускає мої шорти і відсовує трусики убік.

Засовує в мене палець. Довгий палець, до кінця.

Я тільки через це можу кінчити.

— Це не трах...

— Є безліч способів, якими я можу трахнути тебе, золотко. Це язик, пальці. — тихий хник, чи то від мене, чи від нього. — Член.

— Дай мені останнє.

Я віддам свою цноту тільки йому.

І це єдиний шанс, коли я зможу це зробити.

Нехай же він забере це і зробить мене щасливою на все життя.

Він додає другий палець і сильніше стискає руку на голові.

Я відкриваю рот, щоб простогнати. Просити продовжувати. Ланс цілує кожен міліметр моїх грудей. Кожен, окрім зболених сосків, які вже тверді так само, як і він сам.

— Візьми їх в рот, будь ласка.

— Облизати твої соски? Ти це просиш?

— Так, бляха!

— Чшшш. Ти кричатимеш тільки тоді, коли кінчиш від мого члену.

Боже, я просто помираю.

Скажіть же мені, що це не просто хворий сон.

Що це все правда.

— Твої груди неземної краси, ти це знаєш?

Хрипкий голос, який відбивається в мені.

— Вони не такі, які ти звик бачити...

— Я не дивлюсь на жіночі груди.

Це більше, аніж я потребувала.

Пальці, які рухаються в мені. І губи, якими він цілує.

— Ти така волога. Ти завжди така, коли зі мною?

— Ти цього не дізнаєшся.

Приплив адреналіну по всьому тілу.

Я ламаюсь, розпадаюсь.

Ланс піднімає мене зі столу, а я з останніх сил ловлюсь за його шию, аби він тільки не відпустив.

В мене немає жодних сил, щоб триматись на ногах. Щоб думати, чи говорити.

Він входить в мене швидше, ніж я відкриваю свої очі.

До біса боляче.

Навіть з тим, що з мене зкрапує, ніби це моя перша мастурбація. Мені все ще боляче.

Настільки, що на очі навертаються сльози.

— Чому ти така туга? — гарчання. Хрипке гарчання і стогін.

Його стогін, через що я вся стискаюсь.

Ще якусь мить звикаю до болю. Стає набагато легше до моменту, коли він проштовхується в мене сильніше.

Я закушую губу, тримаючись за нього.

Ховаю від нього обличчя.

Сльози засихають на шкірі.

Стає краще.

— Скажи, що тобі приємно.

Боже, ні. Він же розуміє, що максимум, що я можу сказати, це нічого?

— Афіно, ти тут?

Його величезні руки стискають мої сідниці, і він ще швидше входить та виходить з мене.

З кожним поштовхом я починаю стогнати.

Не від болю.

Вже ні.

Важке відчуття стає більш схожим на щось приємне.

Щось, що незмінне.

— Золотце, скажи щось.

— Я вже... — слова міняються на схлипування.

Тільки те, що він тримає мене, рятує.

Він поруч і він розмовляє. Він дивиться на мене і торкається мене.

Останній поштовх.

Ланс виходить з мене, але не відпускає.

Гаряча рідина виливається на мій живіт.

Мої ноги відпускають його тіло, і я вишу в повітрі.

Шалене дихання і я ще раз кінчаю.

Вдруге за декілька хвилин, що мені здавалося неможливим.

Він не відпускає.

— Чорт забирай. — різкі нотки в його голосі пробуджують мене. — Це був твій перший раз.