Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава"

- ох, так, але… але…

І я розвернулась до сестри, взяла її обличчя в руки і сказала:

- Агнес, сестричка, послухай, все буде добре, ти ж знаєш, він мене силою не чіпатиме, плюс тобі не можна хвилюватися ... прошу ...

- Але, Соф ....

- я як зможу дам про себе знати Агнес ... обіцяю ...

- добре, але…

- Прошу, за моїм Олі придивися, ... а то ти, знаєш його ... може наробити шкоди, а я не хочу щоб він тобі спричиняв проблеми

- звичайно, ... я пригляну ...

- дякую..

І я її дуже міцно обняла, поцілувала в щоку, я знала, що Стас дозволить нам побачитися, як тільки я захочу, словом він все зробить для мене, аби мене втримати. Тому відійшла і сказала:

- Він чекає, так?

- Так, Софія ...

- Ну що ж тоді, поїхали.

- звісно…

І ми пішли до машини, він відчинив двері, і я мовчки сіла, він сів на сидіння біля водія і ми рушили. Спочатку їхали, мовчки, потім він сказав:

- Ти в нормі?

- Костя, давай без цього, цю всю турботу можеш не зображати, я тебе знаю, і це не прокатить ... і це перебір ... повір ...

- я знаю, але я серйозно Софія…

- Я теж Костя!

- Гаразд, як скажеш .. але знай, якщо ти чогось хочеш, або тобі що потрібно, я зроблю все ...

- ох, повір тут, ти мені точно не допоможеш Костя, .. і зараз я абсолютно нічого не хочу, хіба що ...

- Що?

- щоб ти мені дав спокій!

- Гаразд…

І так, я знала, що Кості я теж подобаюся, це він наївно думав, що ніхто не бачить і не знає, особливо я, хоча Стас цього походу теж не знав. Інакше бідний Костик. Але він знову сказав:

- але я все ж, радий тебе бачити Софія ...

- КОСТЯ!

- добре як скажеш…

І він дав мені спокій. Зрештою! От я не зрозумію, він, що думає, водій не доповість, про цю розмову Стасові? Ох, гаразд, нехай роблять, що хочуть це їхні проблеми. Принаймні до кінця шляху. І на тому спасибі.

Станіслав.

Від того дня коли я дізнався, що моя Софія в місті минуло, п'ять днів, і вона вперто не виходила з квартири Агнес, адже знала, що я скоро за нею прийду, і мабуть знала що її чекає. Я ж, звичайно, приготував їй кімнату в будинку, відповідний гардероб теж, бо знав, що те, що вона носить, їй не йде. ЇЇ матері, та решті сестер вирішив поки не повідомляти що вона у столиці, хотів спочатку поговорити з нею.

І ось сьогодні, в обід, мені надійшло повідомлення від Кості:

- Вона вийшла з дому, і я зараз привезу її до тебе!

- силою?

- Ні, вона сама погодилася.

- добре я чекаю!

Оце було реально дивно, вона й сама погодилася? Може, щось трапилося з нею за цей час? Чи оббив хто? Якщо хтось образив, знищу будь-кого! Чи, може, задумала знову щось? Гаразд, що гадати, то зачекаю і тоді все сам дізнаюся. І почав на них чекати.