Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Який ти розумний. Ти думаєш, я не спробувала цього відразу ж? Тільки ось коли гільдія дає тобі завдаток, ти фактично потрапляєш у боргове рабство. Потім потрібно купувати у неї талісманів і артефактів на такі суми, що тобі і не снилися. І половина з цих талісманів – це те, що тобі ніколи, за жодних обставин не знадобиться на кладовищі.
Айза пам’ятала цей перелік талісманів так добре, наче все ще тримала його прямо у руках. Це був справжнісінький мотлох – той, що десятиліттями лежить на складах і насправді нікому не потрібен. І той, на який вона мала би віддавати гроші ще довгі десятиліття по тому, як віддасть борги.
– То ти вирішила відмовитися від їхньої допомоги? – запитав Тесей, піднімаючи одну брову.
– Ні, – різко відізвалася Айза. – Це мені відмовили, тільки-но я спробувала посперечатися про їхні умови. Цей гидкий нотаріус випхав мене на вулицю, як паршивого собаку.
– То ти… маєш образу на гільдію?
Ха. Звісно, Айза мала образу на гільдію. На цю купу набундючених багатіїв, яким було чхати на людей – лиш би понапихати кишені золотом потугіше.
– Це не тільки особисте. Проблема справді існує – просто тобі з висоти всіх грошей твоєї родини ніколи не доводилося з нею стикатися.
Тесей відхилився від неї у подиві.
– З чого ти взяла, що я багатий? Я працюю некромантом у міському управлінні, якщо ти забула.
Айза ледве стримала сміх. Звісно, це все, що він помітив у всьому її монолозі.
– Так, від великих грошей і розуму такого не роблять. Але якщо ти і намагаєшся це приховати, то вдається тобі кепсько. Поглянь на свій плащ – дай вгадаю, ґудзики з щирого срібла? І захисні руни під кожним рукавом і на швах – це немало коштує. Про зачакловані черевики я взагалі мовчу. І не треба розбиратися в тканинах, щоб помітити, що твій одяг пошитий із кращої, ніж у будь-кого тут.
Тесей наче новим поглядом оглянув усе своє вбрання і навіть постукав кілька разів носками черевиків по землі.
– Невже це так помітно?
– Ти виглядаєш як столичний щиголь з голови до п’ят. І поводишся відповідно, – Айза спробувала всім своїм голосом передати, що це жодного разу не комплімент.
– Ну пробач вже, що я не виріс серед свиней.
– Я виросла серед свиней.
Вони знову замовкли, не знаючи, що й сказати один одному. Чомусь кожного разу, коли вони говорили, ця розмова неодмінно перетворювалася на якусь суперечку.
Тесей піднявся першим.
– Пора повертатися, – сказав він і простягнув руку Айзі.
– Так, мабуть. А то ще подумають, що ми тут… милуємося один з одним.
Вона прийняла протягнуту долоню і теж піднялася на ноги. Від нічного повітря вона чомусь взагалі не протверезіла – інакше чому все ніяк не могла відірвати погляду від Тесеєвого лиця?
– Тобі так неприємна ця думка? – наполовину насмішливо проказав Тесей. – Щоб ти знала, багато столичних панянок відкусили би свій лікоть, щоб мати таку можливість, яка зараз є в тебе.
– Співчуваю їм, – Айза розтягнула губи у майже щирій усмішці і першою посунула до дверей.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.