Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Глава 9.1

Коли розплющую очі, то здригаюся. Перші секунди не тямлю, де перебуваю. Починаю хвилюватися, а там згадую учорашній день, який все пояснює та заспокоює.

Я на квартирі в Липовського, який зараз невідомо де. Із кривою усмішкою на вустах розумію, як йому жахливо не щастить. Хотів ще у перший день добряче порозважатися, але хтось завадив своїм візитом, а учора я підвела запізненням та місячними. Утім головне наступне - не розірвав договір. Це для мене найважливіше.

Встаю з ліжка та кидаю погляд на світлі простирадла, які пахнуть лавандою, а далі переводжу погляд заспаних очей на чашку.

Учора після  чаю, то я заснула моментально. Тільки встигнула скинути зі себе светр та джинси й пірнути під теплу ковдру.

Хоча не дивно. Я пережила дуже багато емоцій. Відчувала весь спектр, який лише можливий.  Навіть не знаю, що було найяскравішим. Мабуть, переживання, що мені  кінець та поцілунок.

Він був таким палким та неочікуваним, що важко забути – таке не викинути з голівки за п’ять хвилин… Просто якась емоційна гора. Хоча тямлю, що таких мене чекає не мало.

У Липовського складний характер, та сам чоловік вельми передбачуваний, але головне не злити та виконувати, що бажає.

Уже перший етап я пройшла, і думаю, що наступні будуть не важчими. Хоча що там - злегка страшно. Кажуть, що вперше дуже боляче та лякають цим до дрижання в ногах, а інші мовлять, що ні. І кому вірити?

Мабуть, перед цим варто буде навернути келих спиртного, яке ненавиджу. І тут без різниці сидр, вино, шампанське… Все, що п'янить терпіти не можу.

А чому так? Є неприємні спогади з університету, які не сильно хочеться згадувати. Мене та Діану хотіли "споїти" два одногрупники, щоб потім, напевно, зробити свої брудні справи, але я вчасно побачила, як вони сипали щось до пляшок, та влаштувала розбірки.

Вони стали вибачатися та казати, що це мав бути дитячий жарт - щоб ми просто поснули. І для чого? Інколи люди лякають…

Застеляю ліжко, а там беру чашку та склянку. Мию їх на кухні, а там починаю роздивлятися приміщення - просторе та облаштоване чудово. На такій готувати мрія. Багато місця, і розетки у потрібних місцях. Звісно тут не багато кухонної техніки - лише плита та духовка. Але треба хіба більшого? Якщо руки ростуть зі заднього проходу, то навіть мультиварка та блендер не врятують.

Адо, зупинися! Ця квартира призначена для розпусти, а не для того, щоб тут смаколики готувати. Липовському треба від мене секс, а не каструлю борщу та відро вареників з різними смаками.

На дорогу випиваю ще одну таблетку знеболювального, бо другий день у мене ще гірший, аніж перший. Завжди хлюпотить, мов із зламаного крану, а на додачу біль та роздратування. Тому почуваюся нестерпно та нема сил, щоб щось робити.

Зачиняю двері та викликаю таксі. Пакет зі сукнею не забираю. Хай лежить тут, бо напевно… Не напевно, а точно вона мені стане у пригоді. Він же у ній хоче позбавляти цноти.

Скривлюю вуста. Звучить не сильно романтично. Хоча не з ним мені її відчувати. Зітхаю. Мені сумно та бентежно. Дуже.

Я завжди думала, що навіть якщо буду з кимось в ліжку, то обов'язково з почуттями, а не просто так – для задоволення.

Невдовзі таксі привозить додому, але до квартири не йду. Направляюся у найближчий супермаркет, де купляю шоколадний торт. Неймовірно хочеться солодкого. Це бажання несамовито сильно точить мене, аж хочеться відкрити та їсти прямо на касі.

Усе через нерви та місячні. Розраховуюся картою для "робочих витрат", бо власних коштів у мене вже фактично нема. Усі збереження розлетілися, а тому єдине джерело для життя дана картка.

Мабуть, Липовський офігіє, коли дізнається, на що я витрачатиму гроші – ось вдома закінчується засіб для чищення ванної та інша побутова хімія…

Тягнуся під яскравими променями сонця, яке висить на блакитному небі, що повністю чисте. Але попре це надворі вельми прохолодно. Студенець намагається своїм льодяними голками проштрикнути мій одяг, але марна справа. Я закутана тепло.

Завертаю за ріг та бачу сюрприз. На лавці біля під'їзду сидить мій брат, а біля нього лежить Чорниця.

Я одразу несуся до Валерія. Забуваю за торт, який від мого бігу робить не одне круте сальто в пакеті. А плювати на ті трояндочки та прикраси. Головне, що єдина рідна людина жива та неушкоджена!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно