Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Мені вже час додому, – я перериваю поцілунок і дивлюся йому в очі.

– Щось трапилося? Ти якась напружена, – він підозріло на мене дивиться.

– Ні, просто мені справді пора, – мене дуже напружує ця ситуація з пістолетом, але я вирішую не ставити жодних запитань про те, де він був і навіщо брав із собою пістолет.

– Добре, тоді давай я тебе відвезу, – пропонує він.

Влад привозить мене додому, ми прощаємося в машині, і я піднімаюся до себе у квартиру. Він намагається напроситися на чай, але я думаю, чаєм ми б не обмежилися, судячи з його палаючих очей. А мені потрібно зараз залишитися наодинці і про все добре подумати, адже останнім часом сталося занадто багато подій.

***

Я лежу на дивані з телефоном, коли раптом у двері дзвонять.

Ось цю людину я точно не очікувала побачити.

– Впустиш? – гордовито посміхається Реґіна.

– Що тобі потрібно? – я не намагаюсь приховати свою неприязнь.

– Не хвилюйся, я прийшла не сваритися з тобою. Нам потрібно поговорити. Це щодо Влада, ти маєш дещо знати про нього.

Цікаво, яку ще брехню вона придумала. Цікавість бере гору, і я вирішую впустити її.

Реґіна знімає взуття і проходить углиб квартири, з огидою озираючись на всі боки.

– На кухню проходь, – вказую рукою в бік.

Я ставлю на плиту чайник і повертаюся до Реґіни.

– Чай чи каву?

– Кава, без цукру.

Зробивши їй каву, а собі зелений чай, сідаю за стіл навпроти неї.

– Розповідай, що хотіла.

– Що ж, не ходитиму довкола, тому давай одразу до справи. Ми знайомі з Владом давно. З його дружиною Мартою я вчилася в одній групі в інституті. Тож початок їхніх стосунків, весілля, народження сина, все це було на моїх очах. Марта була красуня, багато чоловіків звертали шиї, коли вона проходила повз. Влад пишався, що в нього така гарна дружина, але він був дуже ревнивий. Намагався контролювати кожен її крок, часто перевіряв телефон. Якщо вона десь затримувалася, то одразу ж надзвонював їй. Загалом, поводився як типовий ревнивий чоловік. Власник.

Я розмірковую про те, що Влад абсолютно не справляє враження тирана. За весь час, що ми разом, я жодного разу не помічала тотального контролю або агресії у свій бік. Але вголос, звичайно, нічого не кажу.

– І ось одного разу Марта почала затримуватися на роботі, на яку вона вийшла відразу після декрету. Дедалі частіше й частіше. Влад страшенно сердився з цього приводу, у родині почалися скандали. Марта часто телефонувала мені, скаржилася на чоловіка. Казала, що не може більше терпіти цей контроль і тиранію і хоче розлучитися з Владом. Я, звісно, намагалася її заспокоїти, але вона зізналася, що Влад їй погрожував, якщо вона раптом вирішить із ним розлучитися. Загалом, це тривало ще декілька місяців, поки одного разу мені не зателефонувала Марта вся в сльозах і не розповіла, що Влад дістав із сейфа пістолет і погрожував її застрелити.

Я згадую, що сьогодні якраз бачила в нього пістолет, але тоді не наважилася розпитувати про нього. Невже все, що говорить Реґіна, правда. Та ні, якась маячня, він не міг убити свою дружину.

– Марта боялася за сина і своє життя, і зібралася втекти від нього, але Влад так просто не відпускає від себе дорогих йому людей, і вона це прекрасно розуміла. Марта просила заховати її, але я не встигла. Її знайшли мертвою в їхньому будинку. Вона була застрелена.

– Що?!

– Так все і було. У поліції, звісно ж, допитували Влада, але жодних доказів проти нього так і не знайшли. Усе виглядало як самогубство. На пістолеті були тільки її відбитки. І ще повідомлення, яке вона нібито надіслала на телефон Владу, де написала, що це її добровільне рішення піти з життя, бо вона не може так більше жити. Висновки можеш робити сама. Ну, мені вже час.

Реґіна встає і прямує до виходу.

– Чому ти вирішила мені все це розповісти? І чому я маю у все це повірити?

– Хочу, щоб ти знала, з якою людиною зв'язалася. Можеш не вірити мені. Ось тільки Марта занадто любила життя і свого сина, щоб накласти на себе руки. А Влад завжди вирішує всі свої проблеми жорстко. Поцікався якось у нього, як померла його дружина. Дякую за каву.

Двері квартири зачинилися, Реґіна пішла, а я переводжу погляд на стіл. Кава, що я готувала для неї, так і залишилася недоторканою.

***

Я ходжу квартирою і роздумую над словами Реґіни про те, що Влад убив свою дружину. Цього не може бути. Він не схожий на вбивцю.

А хіба я бачила багато вбивць у своєму житті?

Я хапаю телефон і набираю подругу.

– Еля, ти можеш до мене приїхати? Це терміново, – мій голос тремтить.

– Можу, а що трапилося? – хвилюється вона.

– Приїжджай і я все тобі розповім.

Через півгодини подруга приїжджає до мене.

Ми розташовуємося на кухні, і Еля дивиться на мене, чекаючи пояснень.