Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon) "

Хочу її до нестями.

Вета шумно втягує повітря та вдаряється потилицею об стіну, сіпається від задоволення.
Не хочу, отак ось біля стіни. Перехоплюю малу міцніше та несу на кухню, на стіл.

Тут темно. Її очі блищать незнайомим блиском та довірою. Все правильно, мала. Мені можна довіряти, я тебе не скривджу.

Повертаюся до останньої серйозної перешкоди у вигляді вузьких джинсів і стягую їх. Вета упирається долонями в стільницю, підводячись. Допомагаючи мені.

Опускаюсь на коліна. Відкинувши її джинси убік, залишаю вологий слід на внутрішній частині стегна. Підіймаюсь вище. Ще вище. Злизую мурашки, що виступили від моїх дотиків. Вона така тендітна…

Розводжу її коліна в сторони та стаю впритул. Поволі спускаю з плечей тонкі бретельки, змушуючи її дивитися мені у вічі.

— Ти така гарна… — відкидаю її волосся за спину. Хочу бачити обличчя. Божеволіти від чарівного блиску в почорнілих очах. Там потопає цілий всесвіт.

— Правда? — шепоче не вірячи.

— Щира правда! — великим пальцем провожу рум'яною щокою до вилиці. Рухаюсь убік до нижньої губи. Злегка відтягую її донизу.

Заводжу руки назад і позбавляюся мереживного бюстгальтера. Мабуть, трусики залишу. Так буде чесніше, адже я й досі стою у футболці та спортивних штанах.

Накриваю долонею промежину. Через тканину відчуваючи вологу на пальцях. Відсуваю смужку білизни убік і розкриваючи складочки, без прелюдії, проштовхуюсь пальцями в гаряче лоно.

Вета шипить вигинаючись. Ковзає нігтями по стільниці, намагаючись ухопитися хоч за щось. Кладу руку на вигин талії, зрушуючи дівчину ще здвинутися ближче до мене. Знову штовхаюся.

Виходжу та розмазую вологу, великим пальцем розтираючи клітор. З кожним натиском відчуваю, як вона сіпається в моїх руках.

Цілую. Владно проштовхую язик у її рот, даючи зрозуміти наскільки я голодний.

Вибач мила, не можу терпіти. Хочу бути глибоко в тобі до глухих ударів нашої розпаленої плоті.

Вета тягнеться до моєї футболки та знімає її. Доводиться на мить відірватися від ласок. Розумію, що дійшов до остаточної точки та приспускаю треники. Член уже давно сповнений готовності, відчутно сіпається перебуваючи за кілька сантиметрів від заповітного поглиблення.

— Ні, — Вета несподівано впирається коліном у мій прес і дивиться широко розплющивши очі.

— Як ні? — м'яко перехоплюю її ногу і заводжу собі за спину.

— Я не стану без гумки.

— Пропонуєш мені зараз спуститися за ними?

Я чогось не зрозумів? Вона так майстерно вирішила злитися?

— Можемо скористатися моїми, вони лежать у спальні. У нижньому ящику тумбочки.