Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

– Чому? – підозріло звужуючи очі, цікавлюся у сивого фанатика.

– Тому що шлюби куардів з людьми та діти-напівкровки це величезна рідкість, – підморгує мені чоловік, прямим текстом натякаючи, що ми з моєю дитиною рідкісні екземпляри, які потребують вивчення.

Бр-р-р. Моторошно. З одного боку. А з іншого… він хоча б не бреше.

Бали заробляє, щоб довіряла? Може бути. Послати до дідька? А на якій підставі?

Тільки від того, що мені важко прийняти ситуацію, вона не стане іншою. Як там говорив Блейк, що малював моторошні картини, про обставини й ставлення до них? Не можемо змінити одне, міняємо друге. Ну, хоча б намагаємося. Зі скрипом. Завтра.

– Дякую за відвертість, сьєре, – впоравшись із собою, я навіть примудряюся вимучено посміхнутися. – Сподіваюся, ваші методи спостереження будуть… – на язик проситься «гуманні», але я не впевнена в доречності цього слова. Адже мова йде про куардів.

− Лише спостереження, сьєра. І допомога, якщо буде потрібно. Адамір чітко зазначив вашу недоторканність, − підіймає руки сивий лікар в жесті примирення. − Що ж, мені вже час. Радий був з вами познайомитись, сьєро Соломія. Детальний звіт про ваш стан я сьогодні ж подам адаміру. Рекомендації щодо вашого харчування надішлю Жозелін. А ви більше відпочивайте, намагайтеся не нервувати, гуляйте, набирайтеся сил. Якщо будуть питання, або щось турбуватиме, викликайте мене.

На цьому він прощається і йде, залишаючи спантеличену мене з компаньйонкою наодинці. Дивлюся на незворушну дівчину, вона у відповідь запитливо дивиться на мене.

– Чому він все це мені розповів? – я перша порушую тишу, що запанувала в кімнаті з відходом лікаря.

Дівчина здивовано скидає брову і незворушно повідомляє, як само собою зрозуміле.

– Тому що йому дозволив адамір.

Ось як? І як я сама не здогадалася? Адже тут нічого не відбувається без відома Господаря. І кажуть мені рівно стільки, скільки він дозволяє. Принаймні ті, кого до мене надсилає Рок. А інших я поки що й не бачила. Окрім Емарі. Але стикатися з нею і не збираюся.

Відчуття, що потрапила до клітки, стає ще гострішим.