Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

20

- Доведеться білявці потерпіти. Бідолаха. Як же її звати? – крізь дрімоту думала Тамарі. - Еріс з роду Бесснов, здається.

Бліде личко спливло перед її очима.

- Еріс із роду Бесснів, - знову тихо прошепотіла Тамарі, і дівчинка в її думках підняла на неї повні сліз очі, і підбадьорливо посміхнулася.

Немов струм пробіг уздовж хребта. Невже….

- Я не знаю повного імені Тоні. Тому вона мовчить. Але знаю ім'я…. І голочки наввипередки помчали по її жилах.

Тамарі знову заплющила очі, розслабилася.

- Ерік із роду Бесснів, – вітерець з вікна обдав її хвилею прохолоди.

- Ерік з роду Бесснів, - темрява в голові хитнулася. Як же холодно! Прямо повз неї, в сутінках на величезному грифоні мчить - ні, не мчить, а летить білявий воїн. Весь у хутрі, якась зброя висить за плечима, довге, наче сріблясте волосся майорить і б’є по його оголених сильних руках. Тамарі намагається не відставати – але так складно керувати цим північним вітром.

- Ерік із роду Бесснів, - покликала, і голова воїна повернулася до мене – спалах подиву у великих чорних, опушених білим снігом очах. Він мене побачив! Чи це сон?

- Ви мене бачите? Ви здивовані? А де ж ваша незворушність? - хмикнула подумки Тамарі, а вершник, не впоравшись чи то з керуванням, чи то з подивом, звалився зі свого гриффона. Лапа звіра з гострими пазурами  в останню секунду схопила за штанину білого і безцеремонно закинула його собі назад за спину.

Тамарі навіть здалося, що вона бачить рум'янець на блідому обличчі.

- Хто ти? - Почула Тамі шепіт і її знову обдало хвилею холодного вітру.

-Я змогла! - Нарешті зрозуміла вона, і сподіваючись, що портал не захлопнеться, швидко почала говорити, розповідати, показувати картинки. Воїн здивовано слухав, але хитав головою – це добрий знак!

- Як звати демона? - Знову пролунало питання, а за спиною білого, з цікавістю дивлячись Тамарі прямо в очі, збиралися інші ельфи.

- Дакс із роду Ломур, із замку Ломур.

Білий здригнувся, хижо заревів, і лютим вітром просвистів:

- Незабаром будемо….

- Чекайте….

- Сестрі….

- Люблю….

Знесилена лежала Тамарі у своєму ліжку. Її тіло горіло, а в покоях її стояв лютий холод.

- У мене вийшло. У мене вийшло, - шепотіла Тамарі.

І наче гострий удар під дих - пролунав зневажливий смішок. Дуже повільно випливала вона із гарячого туману. І навіть не до кінця ще випливла з нього - а гордовиті блакитні очі дивилися прямо на неї, а ненависне обличчя Дакса хтиво посміхалося.

- Хочу подарувати тобі останню ніч, жінко. – просто просипів Дакс їй в обличчя. І не мала сил йому щось відповісти – тільки дивилася.

Його рука жадібно нишпорила по розпаленому ментальним зв’язком тілу, і ніби два демони боролися в ньому – то ласкаво гладив руки, груди, стегно… То люто, насолоджуючись кожним німим її зойком, стискав, тиснув, кусав.

Всю накопичену за останні роки силу вона віддала під час сеансу, викликаючи білого, а зараз сама, не в змозі поворухнутися, корчилася від болю та приниження.

Розлітається в сторони пошматована кофтинка…Безжальна, як змія рука повзе, чіпляє пояс штанів….

Гарячий туман клубиться в свідомості, що метушиться від паніки.

- Допоможи!! - один її схлип - і туман оживає, клубиться, збирається в тугий клубок - і з диким ревом обрушується в обличчя Дакса.

Немов уві сні бачить Тамарі, як вилітає з її ліжка Дакс. Немов рій диких бджіл кружляє над ним туман. В тому тумані дівчині бачиться лице темного ельфа. Того, з минулого…Сталеві сірі очі жалять її нещадними блискавками.

Хлопають двері.

Несамовитий крик, сповнений жаху, квапливий стукіт кроків по сходах, гуркіт падаючого сходами тіла - це Дакс Ломур заплутався у своїх власних напівспущених штанях.

Повіки Тамарі важчають, спустошене і зморене тіло ельфійки провалюється у важкий сон. Кружить, перевалюється клубами по кімнаті сірий чи то дим, чи то туман. Легке покривало здіймається у повітря і укриває сплячу жінку.

- Чекай… Незабаром буду... - шепоче, наче заколисуючи її, туман.

У напівтемряві спалахують останньою іскоркою пальці ніжної Тамарі. Рветься, шипить, звивається в останній агонії і зникає магічна нитка, яка зв'язала Дакса та Тамарі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно