Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Родріго
Я хотів би почути, які ти ще маєш причини для цього.
Яго
І я виконаю твоє бажання.
Виходять.
СЦЕНА 3
Інша кімната в замку.
Входять Отелло, Лодовіко, Дездемона, Емілія та почет.
Лодовіко
Прощу вас, генерале, не турбуйтесь.
Отелло
О ні, простіть! Мені пройтись корисно.
Лодовіко
Синьйоро, на добраніч! Щира дяка!
Дездемона
Ми завжди раді вам, синьйоре.
Отелло
Що ж,
Ходім, синьйоре мій? О... Дездемоно!..
Дездемона
Що, пане мій?
Отелло
Лягайте зараз же спати. Я скоро повернусь. Відпустіть Емілію, вашу компаньйонку. Глядіть, зробіть усе, як я сказав.
Дездемона
Я виконаю все, мій володарю!
Отелло, Лодовіко й почет виходять.
Емілія
Ну, як тепер? Немов на вигляд м’якший?
Дездемона
Він обіцяв відразу ж повернутись.
Звелів мені мерщій лягти у ліжко
І наказав, щоб відпустила вас.
Емілія
І відпустить мене?
Дездемона
Такий наказ.
Тепер, Еміліє хороша, дай
Нічне убрання й прощавай, голубко,-
Не треба гнівати його...
Емілія
Вже краще б ви його не стріли зовсім!
Дездемона
Я так не думаю, бо я ж його
Кохаю глибоко, і все оце -
І гнів його, і впертість, і докори,-
Будь ласка, відшпили,- я все люблю,
І все мені привабне в ньому...
Емілія
Я
Ту саму постіль, постелила, вам,
Що ви мене просили.
Дездемона
Добре... Боже!
Які буваємо дурні ми часом!
Якщо раніше я помру за тебе,
Будь ласка, загорни мене в одно
З цих простирал, як в саван..
Емілія
Годі, годі!
Дездемона
У матері була колись служниця,
Барбара називалася; і в неї
Коханець був, та зрадив він її
І кинув бідну. Пам’ятаю я,
Вона співала про вербу зелену
Таку чудову пісню старовинну
І виливала в ній свою скорботу,
Та так і вмерла з нею на устах..,
Ось і мені сьогодні цілий вечір
Чомусь не йде та пісня із думок:
Все хочеться схилитися й співати,
Як бідна та Барбара... Ну ж бо, швидше!
Емілія
Вам принести нічний ваш одяг, пані?
Дездемона
Ні, ростебни отут...
А той Лодовіко нівроку з себе...
Емілія
Так, він вродливий.
Дездемона
І говорить добре.
Емілія
Я знаю в Венеції одну синьйору, яка пішла б босоніж аж у Палестину за один дотик його нижньої губи.
Дездемона
(співає)
У тузі сиділа вона край струмка, 12
Ой вербо, ой вербо зелена!
Схилила голівку, на грудях рука,
Ой вербо, ой вербо, ой вербо зелена!
Струмочок дзюрчав і підспівував їй,
Ой вербо, ой вербо, ой вербо зелена!
І падали сльози на камінь твердий...
Це прибери...
Ой вербо, ой вербо, ой вербо зелена!
Будь ласка, швидше: зараз прийде він...
(Співає)
З вербових гілок хай сплетуть мій вінок.
Йому я прощаю, що кривдить мене...
Ні, щось не так... Це далі... Чуєш?.. Стукіт!
Емілія
То вітер.
Дездемона
(співає)
Кажу - «ти невірний!» ...а він - лиш одне
(Ой вербо, ой вербо, ой вербо зелена!):
«Як зраджу тебе я - ти зраджуй мене».
Ну, добре вже, іди; добраніч, мила!
Чогось мені так засвербіли очі...
Чи не на сльози це?
Емілія
Та що ви? Ні!
Дездемона
Так кажуть, чула. О чоловіки,
Чоловіки!.. Еміліє, скажи,
Чи є жінки, що зраджують так явно
Чоловіків своїх?
Емілія
Звичайно, є.
Дездемона
А ти зробила б це за цілий світ?
Емілія
А ви хіба так не зробили б?
Дездемона
Ні!
Ніколи, присягаюсь неба світлом!
Емілія
Адже ж і я при світлі не зробила б,-
У темряві робити це зручніш.
Дездемона
І ти зробила б це за цілий світ?
Емілія
Весь світ - ціна велика аж занадто
За гріх такий дрібний.
Дездемона
Не вірю я.
Ніколи б ти такого не зробила!
Емілія
Слово честі, мені здається, що таки зробила б. А зробивши це, я зробила б так, наче й не робила. Звичайно, не зробила б я цього за якусь нікчемну каблучку, ні за шматок батисту, ні за убрання, спіднички або чепчики, ані за всякі інші дрібнички. Але за цілий світ - ого! Хто б не схотів оздобити свого чоловіка рогами, аби тільки зробити його королем чи імператором? Та я заради цього й чистилища не злякалася б!
Дездемона
Хай проклянуть мене, коли це зло
Змогла б зробити я за цілий світ.
Емілія
Адже зло вважається за зло лише в світі; а якщо ви в нагороду за ваш труд одержите цілий світ, то це зло опиниться у вашому власному світі, і, таким чином, ви швидко зможете обернути це зло на добро.
Дездемона
Не вірю я, що є такі жінки.
Емілія
Авжеж є, з десяток знайдеться; і ще на додачу стільки, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.
