Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І бич вложи у кожну чесну руку,
Щоб гнати голими таких падлюк
По всій землі, зі сходу і на захід!
Яго
Тебе на вулиці почують. Цить!
Емілія
Ат! Тьху! Щоб він пропав! Такий паскуда
І вас колись так само з глузду збив,
Що ви мене до мавра ревнували!
Яго
Та ти здуріла! Годі! Забирайся!
Дездемона
О добрий Яго! Що мені робити,
Щоб мужа привернути знов до себе?
Підіть до нього, добрий друже мій!
Клянуся вічним сонцем, я не знаю,
Не відаю, як втратила його...
Я на колінах... Як його любов
Образила я думкою чи ділом;
Якщо ці очі, вуха й почуття
Заполонилися хоч раз кимсь іншим;
Якщо його я не люблю й тепер,
Як і раніш любила, і довіку
Любитиму його, хоч би зі мною
І розлучився він,- нехай тоді
Навік з душі моєї зникне радість!
Зробить багато може людський гнів,
Та гнів мого Отелло тільки може
Життя мені зламати, а кохання
Не заплямує і не вирве з серця!
Мені так тяжко мовити «повія»...
Гидка його образа, а зробитись
Тією, що це слово означає,
Я не змогла б за всі скарби на світі!
Яго
Я вас прошу, синьйоро, заспокойтесь.
Поганий настрій в нього. Непокоять
Його державні справи. А на вас
Він гнів зганяє.
Дездемона
Коли б то тільки так!
Яго
Це так. Ручуся.
Сурми.
Ви чуєте? Сурмлять вже на вечерю!
Чекають вас посли венеціанські.
Ідіть до них. Не плачте - буде добре!
Дездемона й Емілія виходять.
Входить Родріго.
Ну, що, Родріго?
Родріго
Мені здається, що ти поводишся зі мною не так, як слід.
Яго
Чого це?
Родріго
Щодня ти вигадуєш якусь нову причину, ти хитруєш зі мною, Яго, і (як мені тепер здається) більше віддаляєш від мене всяку надію, ніж наближаєш мене до здійснення моїх бажань. Ні, я довше не хочу цього терпіти; до того я ще не вирішив, чи можна пробачити тобі все те, що я, як дурень, уже витерпів через тебе.
Яго
Може, ти вислухаєш мене, Родріго?
Родріго
Та я вже й так надто багато слухав; твої слова й діла не в ногу йдуть, між ними немає ніякого зв’язку.
Яго
Ти звинувачуєш мене дуже несправедливо!
Родріго
Ні, справедливо. Маю для того поважні підстави. Я протринькав усі мої гроші. А з тих коштовностей та самоцвітів, які я передав тобі для Дездемони, й половини вистачило б, щоб спокусити навіть черницю. Ти мені сказав, що вона прийняла їх, і подав мені надію на її прихильність і на скоре здійснення моїх надій та бажань; проте я ще й досі нічого не бачу.
Яго
Добре. Ну, далі. Дуже добре!
Родріго
«Дуже добре»! «Ну, далі». Я далі так не можу, чоловіче! Зовсім не дуже добре. Паскудно, а не добре, їй же богу! Я починаю помічати, що мене дурять!
Яго
Дуже добре!
Родріго
А я тобі кажу, що зовсім не дуже добре! Я сам з’ясую все з Дездемоною: якщо вона поверне мені мої коштовні подарунки - я відмовлюся від моїх любовних запобігань і покаюся в моїх незаконних домаганнях; а якщо ні - будь певен, що я вимагатиму сатисфакції від тебе.
Яго
Ти все сказав?
Родріго
Так, і я не сказав нічого такого, чого б я не вирішив твердо зробити.
Яго
Е! Тепер я бачу, що в тобі й справді є порох, і з цієї хвилини починаю думати про тебе краще, ніж думав досі. Дай мені руку, Родріго; твої сумніви щодо мене мають, звичайно, підставу, а проте, запевняю тебе, я чесно старався у твоїй справі.
Родріго
Щось не видно.
Яго
Так, справді не видно! І ти маєш рацію, що не зовсім мені довіряєш. Але, Родріго, якщо в тобі справді є те, чого я сподіваюся знайти в тобі тепер багато більше, ніж колись,- я маю на думці силу волі, мужність і відвагу,- то покажи їх цієї ночі. І якщо ти наступної ночі не зазнаєш з Дездемоною насолоди - зганяй мене зрадою зі світу і вигадуй для мене які схочеш катування.
Родріго
Гаразд, а в чому річ? Чи це щось розумне і чи можливе до виконання?
Яго
Синьйоре, з Венеції прислано наказ про призначення Кассіо на місце Отелло.
Родріго
Це правда? То виходить, Отелло й Дездемона повернуться до Венеції?
Яго
Та де! Він їде до Маврітанії і бере з собою прекрасну Дездемону, якщо тільки щось несподіване не затримає його тут; а цього можна найкраще досягти, спритно усунувши Кассіо.
Родріго
Як же ти гадаєш усунути його?
Яго
А дуже просто! Треба зробити його нездатним заступити Отелло - розчерепити йому голову.
Родріго
І ти хотів би, щоб це зробив я?
Яго
Так, якщо ти зважишся подбати про свою користь і право. Він вечеряє сьогодні в однієї хвойди, і я теж туди піду. Він ще й досі не знає про своє почесне призначення. Якщо ти схочеш підстерегти його, коли він повертатиметься звідти (а я влаштую так, що це буде між дванадцятою і першою годиною), то зможеш зробити з ним усе, що тобі заманеться. Я буду десь недалечко, щоб тобі допомогти, і він опиниться між нами двома. Ну й чого ти ото так дивуєшся? Ходім краще зі мною; дорогою я так добре доведу тобі, що смерть
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.