read-books.club » Класика » Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

177
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Отелло, венеціанський мавр" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір» була написана автором - Вільям Шекспір, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Класика".
Поділитися книгою "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 37
Перейти на сторінку:

 

Вільям Шекспір

 

ОТЕЛЛО, ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ МАВР

 

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

 

Дож Венеції.

Брабанціо, сенатор, батько Дездемони.

Інші сенатори.

Граціано, брат Брабанціо.

Лодовіко, родич Брабанціо.

Отелло, 1 мавр, командувач венеціанського війська.

Кассіо, його заступник.

Яго, 2 його офіцер.

Родріго, венеціанський дворянин, закоханий в Дездемону.

Монтано, правитель Кіпру, попередник Отелло.

Блазень, слуга Отелло.

Герольд.

Дездемона, 3 дочка Брабанціо й дружина Отелло.

Емілія, дружина Яго.

Б’янка, куртизанка, коханка Кассіо.

 

Військові, дворяни, музиканти, посланці, матроси та слуги.

 

Перша дія відбувається у Венеції, всі інші - на Кіпрі.

 

ДІЯ ПЕРША

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Венеція. Вулиця.

Входять Родріго і Яго.

 

Родріго

Мовчи! Мені це дуже прикро, Яго,

Що, хазяйнуючи в моїй кишені,

Як у своїй,- ти гроші брав і змовчав.

 

Яго

О, чорт! Та ви ж не хочете мене

І слухати! Коли б хоч раз подумав

Таке,- гидуйте мною!

 

Родріго

Ти завжди говорив, що ти його

Ненавидиш...

 

Яго

То й осудіть мене,

Як це не так. Венеціанців троє

Значних хотіли, щоб його заступник

Був я,- його за мене так просили!

І, присягаюсь вам моєю честю,

Того я вартий місця; тільки ж він,

Закоханий в пиху свою і волю,

Морочив довго їх, удаючись

До різних мудрих термінів військових

Та балачок гучних, зарозумілих,

І зрештою

Відмовив остаточно їм, сказавши:

«Уже собі я вибрав офіцера».

І хто ж обранець той?

Гай-гай, один великий арифметик 4 -

Звуть Кассіо Мікеле, флорентієць,

Що бог його красунею скарав...

Не вів ще він ніколи й ескадрону

І знає справу бойову не краще

Старих бабів... Лише знання книжкове,

Якого повні й консули у тогах,

Пусте базікання дитяче й жодних

Практичних знань - оце й усе його

Мистецтво військове́. Проте, синьйоре,

На ту посаду обрано його;

Мене ж, чиї діла на власні очі

Він бачив сам - на Родосі, у Кіпрі

Та в інших християнських і поганських

Країнах різних,- бачите, мене,

Перехопивши вітер мій погожий,

Цей рахівник нікчемний обскакав.

Заступник він, а я (хай бог простить!),

В Їх Маврітанства я лише хорунжий.

 

Родріго

Волів би я для нього бути катом!..

 

Яго

Зарадить тут не можуть жодні ліки;

Той має перевагу, хто вельможний,

У кого є зв’язки. Старий порядок,

Де другий після першого ішов,

Тепер недійсний. Отже, мій синьйоре,

Судіть самі, чи маю я причини

Любити мавра?

 

Родріго

То йому тоді

Я не служив би зовсім.

 

Яго

О синьйоре,

Не подивуйте! Я йому служу,

Аби йому за кривду відплатити.

З нас кожен буть господарем не може,

І вірних слуг не може мати всяк.

Звичайно, є покірні наймити,

Які, згинаючи нікчемні спини,

За харч працюють, мов осли хазяйські,

І лиш постаріють вони - то геть! -

Їх викидають зовсім. Батогами

Хльостав би я тих чесних слуг! Але

Є й інші, є й такі, що ніби служать

І вірою і правдою, на ділі ж -

Приховують, що дбають лиш про себе,

І, догоджаючи своїм панам

Лише про людське око, всі вони

Влаштовують чудово власні справи;

Коли ж, нарешті, в пір’я добре вб’ються,

Тоді вже служать лиш самим собі;

Такі ось люди мають досить глузду,

І я до тих людей належу й сам.

Авжеж, синьйоре,

Коли б я мавром був - не був би Яго;

Це правда, як і те, що ви - Родріго.

Я, служачи йому, служу собі.

І, небом присягаюсь, тут немає

Ані повинності, ані любові,

І ними тільки прикриваюсь я,

Щоб приховать мій особливий замір:

Адже коли я вчинками своїми

Розкрию серця внутрішність і сутність -

Я ніби почеплю на рукаві

Те серце, щоб його клювали галки.

Ні, я не той, яким здаюсь!

 

Родріго

Якщо

І тут ще переможе товстогубий,-

Велике щастя має й справді він!

 

Яго

То батечка її мерщій гукайте;

Збудіть його; нехай біжить в погоню!

Його блаженний спокій отруїть!

По вулицях усіх кричіть; скликайте

Її рідню,- підбурюйте усіх...

Хоч мавр живе в країні благодатній,

Замучте мухами його; хоч він

Здобув собі велике щастя, ви ж

Те щастя намагайтесь затруїти,

Аби воно злиняло!

 

Родріго

Ось дім вітця її, я крикну гучно.

 

Яго

Авжеж; на гвалт гукайте, верещіть.

Неначе людне місто запалало...

 

Родріго

Брабанціо! Брабанціо! Синьйоре!

 

Яго

Брабанціо! Злодії! Гей, прокиньтесь!

Злодії! Гей, злодії! Уставайте!

Пильнуйте дому, і дочки, і скрині!

 

Брабанціо з’являється нагорі у вікні.

 

Брабанціо

Що сталося? Хто там кричить?

 

Родріго

Синьйоре,

Скажіть,

1 2 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"