Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Сизокрил розповідав їй про Чарівний ліс, про друзів своїх. Ксені подобалося слухати усі ці історії, які нагадували казки. Особливо про Пір'їнку. Коли мова заходила про неї, голуб ставав сумним і невеселим. «Де ж вона, мила моя. Чи чекає ще?» — Сизокрил дивився на срібний місяць, наче чекав від нього відповіді. На його блискучій тарілці він подумки дзьобом малював свою Пір'їнку і йому здавалося, що вона йому усміхається. Тоді голуб казав: «Чекай, мила. Я повернуся. Я ж обіцяв.» Цими довгими ночами сумом огортало груди. Найбільше він шкодував, що не встиг сказати Пір'їнці найважливіших слів.
Коли усе село засинало, він співав. Спочатку тихенько, а потім на повні груди:
Варто чи ні Жити без тебе? Я б полетів З тобою в небо. Я повернув би час назад І сказав би так: Я люблю тільки тебе, Богом дану мені. Моє серце палає У вогні, що ти дала мені, Богом дана одна, Моя голубко кохана.Його пісня луною розходилася горами і здавалося, наче й вони підспівують Сизокрилу.
Минуло кілька місяців. Голуб посивів, став білий-білий. Від сизих крил і сліду не залишилося. Сизокрил трішки підлікувався і вже так-сяк міг літати.
Однієї ночі, коли Ксеня прийшла слухати чергову історію, він сказав:
— Ксеню! Сьогодні остання ніч. Зранку я полечу. Мені час повертатися.
— Ні! Тобі ще рано! Ти ще слабий. Хіба ж ти забув тих яструбів з Дикого лісу?
— Я обіцяв Пір'їнці повернутися. Вона мене чекає! Однаково загину: чи тут від суму за нею, чи в Дикому лісі від яструбових пазурів.
— Знайдемо тут тобі голубку! Хіба тобі не подобаються наші сільські? Он сусідські голубки на тебе так і заглядаються! — Ксеня жартівливо подивилася на нього. Але побачила незворушливий погляд і зрозуміла, що тут не до жартів. Голуб вже все вирішив. — Гаразд, друже. Лети, як ти так вирішив.
Зранку-раненько, полетів Сизокрил додому. Летить, чує як люди співають:
Туман яром, туман долиною, Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно…Болять крила, але летіти треба. Трішки летить, потім сяде на гілку, відпочиває. Не ті вже крила.
Ось вже й Дикий ліс. Летить голуб лісом, за кущі та гілки чіпляється. Не такий вже спритний, як колись… «Я так і за тиждень цей ліс не перелечу.» — думає. Злетів над лісом, так легше стало. Справа пішла жвавіше.
Раптом з-за хмар яструб на нього кинувся. Побачив голуб його, ухилитися намагався, але марно. І яструб молодий та дужий, і голуб вже не той, що був. Схопив яструб його гострими пазурями, око виколов, і поніс. Тріпотів голуб крилами, але марно. Лише останні сили витратив, свідомість втратив.
8. Пір'їнка рятує Сизокрила— Мамо, я здобич приніс! — задоволений Крилат з братами-яструбами повернувся з полювання і кинув в гніздо білого голуба, який ледь ворушився.
— Молодець, сину! — похвалила мама. — Гей, голубка! Йди здобич розібрати допоможеш!
Крилат побачив, що голуб якусь стрічку має, зацікавився і доторкнувся до неї. Сизокрил відчув це, з останніх сил на лапи зіп'явся, пискнув «Не руш!» і дзьобнув яструба. А далі з гнізда вискочив і каменем полетів донизу.
— Втік! За ним браття! — яструб з братами кинулися донизу.
Голуб з гуркотом, чіпляючись за гілки, впав на землю. Пір'їнка була неподалік. Вона швиденько підійшла, подивилася на голуба і побачила ледь помітну на білому тлі стрічку, на якій ще було видно вишивку. Фарби вже повигорали, але голубка впізнала свою роботу.
— Сизокриле?… — прошепотіла вона і від почуттів, які переповнювали її, втратила свідомість, і впала, наче мертва.
— Що, неньо? Що з вами? — Крилат, який вже підлетів, підскочив до неї і почав махати крилами, наче вентилятор. Пір'їнка отямилася і кинулася до голуба.
— Це ж мій Сизокрилик! — Голубка підняла очі, повні сліз. — Що ж ти накоїв, сину… Ти ж його вбив!
Узявся яструб за голову, крила виламує, а серце вогнем пече. Кинувся до лап її і кається:
— Пробачте мені, ненечко! Білий він, а не сизий. Сплутав я. Що ж тепер робити? Як його врятувати? Кажіть! Я все, що завгодно зроблю!
— Охороняй його, синку, що б вовки не з'їли!
Повидирала голубка своє пір'я аби вмостити ліжечко Сизокрилу, накрила теплим пуховим одіялом. Не допомагає. Лежить голуб, ледь теплий, без тями, важко дихає.
— Що робити, ненечко? Як його врятувати? — ходить навколо Крилат, спокою немає. Відчуває свою провину.
— Якщо хто й може мого Сизокрила від смерті врятувати, то це тільки Фарма.
— Кажіть! Я приведу його!
— Це вона, змія! Живе в Чарівному лісі. Вона мудріша за тебе і сховається так, що й не знайдеш. Але я знаю, хто тобі допоможе! Лети до ворона Карка, що живе на старезному дубі. Він найбільший з воронів, ти побачиш. Постукаєш в дупло три рази, скажеш, що Сизокрил в біді. Він тобі допоможе! Лети, сину, не барися!
Наказав Крилат братикам своїм, яструбам, Сизокрила з Пір'їнкою охороняти, нікого не підпускати. А сам помчав до Чарівного лісу. До кордону лише підлетів, а горобці вже на сполох б'ють:
— Повітряна атака! Обережно, яструби!
— Не бійтеся, я не полювати! Я за лікарем! За Фармою!
Здійнявся високо в небо, що б добре місцевість розгледіти і побачив старого дуба посеред лісу. Кинувся до нього і на гілку біля
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1», після закриття браузера.