read-books.club » Пригодницькі книги » Вибрані твори в двох томах. Том I 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані твори в двох томах. Том I"

209
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вибрані твори в двох томах. Том I" автора Дмитро Васильович Ткач. Жанр книги: Пригодницькі книги / Дитячі книги / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 27 28 29 ... 118
Перейти на сторінку:
від паморозі землею стелився пахучий, якийсь домашній димок — то в землянках і бліндажах топили грубки, готували нашвидкуруч немудру страву, кип'ятили чай. Пахощі їжі лоскотали ніздрі голодному Валерикові.

Нарешті зупинилися перед землянкою, яка нічим особливим не виділялася, хіба, може, тільки тим, що була трохи вищою за своїх сусідок.

— А тепер стій тут і хрестись, — з сумним жартом наказав Валерикові Ібрагімов і звернувся до Даурової: — Пішли, Діка.

Валерик зрозумів, що саме в цій землянці й живе отой страшний Єхлаков і що оце зараз вирішиться його доля.

Та не встигли розвідники відчинити дверей, як із землянки вийшов чоловік з накинутою на плечі плащ-палаткою, невисокий на зріст і кремезний. Очі у нього, як здалося Валерикові, були справді дуже сердиті й червоні, мабуть, від безсоння.

Ібрагімов ступив два кроки вперед, підняв руку до скроні і чітко та голосніше, ніж говорив досі, доповів:

— Товаришу комісар, ваше завдання виконано!..

«Оце й є Єхлаков!»-тепер уже остаточно переконався Валерик, і в грудях у нього похололо.

Комісар скосив суворі очі на Валерика, перебив Ібрагімова густим басовитим голосом:

— Бачу, що не тільки виконали, а й перевиконали.

— Так точно! — розгублено підтвердив Ібрагімов. — Хлопчика ось привели з собою. У Чоргуні в розбитій хаті сидів… Сирота він… як є сирота, товаришу комісар…

Даурова поки що мовчала. Тільки стояла, виструнчившись, та вичікувала, коли й собі можна буде докинути слово на виправдання того, що сталося.

Мовчки стояв і Валерик. Він теж випнув груди та витягнувся, силкуючись показати себе вищим і дорослішим, ніж був насправді. Але все одно мав жалюгідний вигляд. Завеликий, драний, з довгими рукавами піджак висів на його схудлих плечах, як на кілочку, маленьке личко від холоду стало ще меншим, ніжні дитячі губи посиніли й здригалися в куточках, наче вони ось-ось скривляться в нестримному плачі.

Якусь хвилину Єхлаков оглядав його, нічого не кажучи, і ця мовчанка наповнила Валерикове серце новою тривогою. Потім у суворих, уважних очах комісара ніби промайнула якась думка чи зринув якийсь спогад. Це зробило лице і всього його простішим, доступнішим. Він наказав коротко Ібрагімову та Дауровій:

— Ідіть у землянку.

Потім звернувся до бійців, що вже збиралися тут, щоб подивитися на несподіваного гостя:

— Нагодуйте хлопчика і хай нагріється.

Вслід за розвідниками в землянку по крутих дерев'яних східцях спустився й Єхлаков.

А Валерика одразу ж оточили бійці. Гурт швидко більшав. І несподівано з гурту пролунав молодий, високий голос:

— Постривай! Постривай!.. Та я ж його знаю. Це ж мій давній знайомий!

Валерик не одразу втямив, що це саме він і є — «давній знайомий», але голос щось нагадав йому, і його очі шаснули по обличчях.

А високий юнак у шапці і в сірій шинелі вже протискувався всередину кола до Валерика і одночасно говорив, радісно блискаючи зубами:

— Хіба не впізнаєш?.. Та й не дивно. Я тоді не в цій робі був, а в матроській формі…

Губи і все посиніле від холоду обличчя Валерикове раптом розпливлося в широку нестримно-радісну посмішку, і він вигукнув:

— Та ти ж — Аркадій Журавльов!.. Водолаз!..

— Точно, старина! — вдарив Журавльов хлопчика по плечу. — Я тобі ще допоміг води набрати на станції Вознесенськ… То як же воно сталося, що ми оце з тобою під Севастополем зустрілися? Оце так номер!.. Як же тебе звати, я забув?..

— Валерик…

— Точно, старина, Валерик! — радо підхопив Журавльов. — От як буває! На станції ж ми з ним зустрілися! — звернувся він до бійців, що оточили тісним кільцем і його, і Валерика. — Я ще йому допоміг води набрати! — повторив він і раптом спохватився: — Ну, потім все про себе розкажеш, а зараз — в землянку, бо зовсім задубів…

У землянці перед Валериком поставили величезний металевий кухоль з гарячим міцним чаєм, який аж парував, поклали добрячий кусень хліба, щедро намазаний маслом. Валерик схопив його обома руками. Він давно вже не мав і рісочки в роті і тепер аж затремтів усім тілом, вп'явшись голодними зубами в хліб.

Бійці не чіпали його, поки він трохи наївся. А тоді Аркадій Журавльов знову підсів:

— То як же ти опинився тут, під самісіньким Севастополем? Де твій тато? Ти ж з ним їхав.

Валерик перестав жувати. Розповів про себе. Журавльов протяг журливо:

— Та-ак… Не солодко тобі довелось… Але кріпись, старина. Тепер не тільки в тебе горе. Полоснуло воно всіх нас через усю спину. Ось і в мене… Батьки на окупованій території лишилися. А чи живі ще — хто його знає… Ну, а ти ж як тепер? З нами будеш?

— А Єхлаков не прожене? — Валерик обвів бійців сповненими тривоги темно-карими очима.

Навколо засміялися:

— Куди ж він тебе прожене? Тут проганяти нікуди. Кругом стріляють.

— А я не знаю…

В цей час прибіг розсильний:

— Новенький! До комісара! Серце у Валерика впало:

— Ну ось… Нагодували, нагріли і — бувай здоров…

— Та не дрейф! Не журись передчасно, — заспокоювали Валерика навперебій його нові друзі. — А коли що, самі підемо до комісара, вмовимо. Він у нас дядько добрий, хоч і суворий… Тільки ти — бадьоріше, бадьоріше тримайся! Комісар наш любить бравих хлопців. А макух, які носа вішають, не терпить. Просто ненавидить!..

Переборюючи острах, що все-таки холодив йому груди, Валерик пішов за розсильним, спустився в землянку.

У невеликому, обшитому зсередини свіжими дошками комісаровому житлі нічого зайвого не було. Пашіла жаром чорна блискуча «буржуйка». До стіни тулилося

1 ... 27 28 29 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори в двох томах. Том I», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані твори в двох томах. Том I"