Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,

який ніколи не підозрював, що бути глядачем — це теж робота. 

Чудовисько з самого ранку поводилося дивно. Зазвичай її ранкові ритуали зводяться до кави й безкінечного перекладання речей із місця на місце. Але цього разу вона ввімкнула музику. Гучно. 

Я, як кіт, який цінує тишу й спокій, одразу насторожився. 

— Сніжок, у нас сьогодні день танців! — заявило Чудовисько, розмахуючи руками. 

— Мяу! — Я вніс ясність, що брати участь у цьому не збираюся, але подивитися можу. 

Спочатку Чудовисько намагалося рухатися під музику. Для мене це було щось неймовірне — вона називала це «розминкою». Я спостерігав із дивана, розтягнувшись на всю довжину. Дивився на її муки й задавався запитаннями... День чого? Що це? Навіщо? Ну навіщо ти намагаєшся зробити «ластівку», якщо навіть коти так ніколи не роблять? 

Я мовчав. Але, очевидно, на моїй чудовій мордочці все було видно. Катя, подивившись на мене, сказала: 

— Треба розігрітися, щоб бути пластичною, — пояснила вона, потягнувшись так, що навіть я відчув, як щось у ній хруснуло. 

Жах. Я сьогодні медсестрою працювати не збираюся. Зупинись! Ти ж можеш зламатися. Ну, припустімо, я й подзвоню в службу порятунку, незважаючи на те, що в мене лапки. А далі що? Диспетчери, може, й знають багато мов, але котячою ще не володіють. 

Хочеш бути пластичною? Якщо хтось і розуміється на пластичності, так це я. Але навіть мені не спадає на думку махати лапами в повітрі. Я вирішив відвернутися, щоб не бачити, як Чудовисько знущається із себе. Але стало лише гірше. Для мене. Не бачачи моїх зацікавлених очей, Чудовисько вирішило, що я маю брати участь. 

— Давай, Сніжок, я навчу тебе танцювати! 

Вона схопила мене на руки й почала кружляти. 

— Вальс, Сніжок, це вальс! 

Я, звісно, знаю, що це слово означає, але не був готовий брати участь у цьому танцювальному експерименті. Вальсувати, коли ти кіт, — це не природно. Моє величчя не створене для таких рухів. 

Я смикнувся, вислизнув із її рук і забрався на полицю. Тепер у мене був кращий огляд її недолугих спроб. Коли її експерименти з вальсом закінчилися, вона ввімкнула щось швидше. 

— Це хіп-хоп, Сніжок! Дивись, як треба! 

Вона почала підскакувати, махати руками й крутитися. Якби я міг сміятися вголос, я б точно це зробив. 

Потім вона обернулася до мене: 

— Давай, тепер ти! 

Я встав, повільно потягнувся й зробив витончений крок із полиці на шафу. 

— Ооо, ти граційний, як завжди, — зітхнуло Чудовисько. 

Саме так. Танок — це не стрибки, а мистецтво. 

Під кінець дня, коли вона вже втомилася й звалилися на диван, я вирішив показати, як виглядає справжнє танцювальне мистецтво. 

Я стрибнув із шафи на стіл, м’яко приземлився, потім витончено ковзнув на підлогу й зробив коло навколо її ніг. 

— Ти танцюєш? — здивувалася вона. 

Я з легкістю вигнув спину й подивився на неї з виглядом переможця. 

— Ти найкращий, Сніжок, — прошепотіло Чудовисько. 

Я — сама елегантність, подумав я, згортаючись клубком на дивані. 

Чудовисько так надихнулося моїми рухами, що ввечері знову ввімкнуло музику. Цього разу я вирішив не чекати запрошення й одразу пішов у ванну. Треба ж колись відпочивати від її танцювальних па. 

P.S. Чудовиська намагаються бути пластичними й граційними, але їм дуже далеко до нас, котів. Тож розслабляємося й насолоджуємося.