Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт з помаранчевими очима 

Ранок почався, як завжди, з крику. Ні, не мого. Я, білосніжний представник котячого світу, вихований у дусі тихого аристократизму, ніколи не знижуюсь до крику. Кричить Вона, моє Чудовисько. Ім’я в неї, начебто, нормальне — щось на кшталт "Катя", але я називаю її про себе просто Чудовисько. Бо хто ще здатен будити мене — найдосконалішу істоту на планеті — проти моєї волі? 

Чудовисько прокидається, коли починає дзвонити її жахливий будильник. Я, звісно, удаю, що сплю, але насправді ненавиджу його всім своїм пухнастим серцем. Вона вимикає будильник, потім нахиляється до мене й без жодного попередження хапає за боки. Як вона сміє! Це ж мій святий ранковий сон! 

— Милий, прокидайся, — муркоче вона, наче я можу так просто з нею заговорити після такої наруги. 

Я відкриваю одне око. Помаранчеве, що сяє, наче кристал із самого центру сонця. Вона дивиться на мене й починає хихикати. Ось чесно, що смішного? Нічого, запевняю вас. Але вона продовжує тикати в мене пальцем, ніби я якась плюшева іграшка. Терпіння, думаю я. Терпіння, друже. Вона скоро піде. Зрештою, вона годує мене. 

Коли вона нарешті йде до ванної, я не кваплюся вставати. Встаю лише тоді, коли це вважаю за потрібне. А ще коли чую, як відкривається баночка з кормом. Це мій момент. Моя битва. 

Я вриваюся на кухню з грацією леопарда та поглядом тигра. Чудовисько, як завжди, бере свою миску з якимось жахливим людським зіллям під назвою "кава" й починає щось говорити. Навіщо вона говорить, я не знаю. Схоже, вона думає, що я її розумію. О, я-то розумію, але вважаю за краще не відповідати. Нехай клепає собі голову. 

Корм висипається в мою миску з гуркотом. І тут починається справжнє приниження. Їжа... жахлива. Вона пахне… ну, якось нудно. Я з ненавистю дивлюся на миску. Чому вона не готує для мене чогось більш гідного? Наприклад, смаженого лосося з краплинкою вершкового масла? Або перепілок? 

Я підходжу до миски й удаю, що мені байдуже. Нехай знає, що я не з тих, хто вдячний за крихти. 

Коли Чудовисько йде на роботу, настає мій улюблений момент — абсолютна самотність. Я роблю обхід своєї території. На вікні — страшенний безлад: якісь горщики з землею й рослинами, які я, звісно ж, перевертаю. Що вони роблять на МОЄМУ підвіконні? Потім підходжу до її ноутбука. Це загадкова штуковина, яку вона часто клацає, замість того щоб гладити мене. Натискаю клавішу — нічого не зрозуміло. Але колись я навчуся зламувати ці людські механізми. Потім я влаштовую собі заслужений відпочинок на її ліжку. Вона забороняє мені там лежати, але хто взагалі слухає Чудовисько? Весь світ — моя подушка. 

Увечері вона повертається. О, як же я її ненавиджу! Як сміє вона відчиняти двері так голосно, порушуючи мій спокій? Я зустрічаю її з найпохмурішим поглядом, на який здатен. Вона простягає до мене руки. Ніби я чекав її весь день. Ха! 

Але знаєте що? Іноді… іноді мені подобається, як вона мене обіймає. Зовсім трішки. Вона тепла й пахне чимось затишним, мабуть, цим її людським "шампунем". Я ніколи їй не скажу, але коли вона чухає мене за вушком… це приємно. 

Вона готує собі вечерю. Звісно, нічого смачного мені не дістається. Але я тут як тут, сиджу під столом і показово мовчки дивлюся їй у вічі. Іноді це працює: вона впускає шматочок курки. Тріумф! Я дивлюся на неї так, ніби це найнесмачніша курка у світі, але про себе радію. 

Увечері Вона вмикає телевізор. Якийсь нудний серіал. Я сиджу у неї на колінах і удаю, що мені це цікаво. Насправді я просто розминаю кігті об її штани. Вона здригається, але нічого не каже. Все йде за планом. 

Перед сном вона бере книгу. А я, звісно ж, лягаю на неї, щоб читання не відбулося. Навіщо їй читати, коли тут я? Я — найвеличніший кіт у світі. Нехай дивиться на мене. 

Коли вона засинає, я обходжу дім, щоб упевнитися, що все на місці. Ніяких порушників, ніяких чужинців. Тільки я, Чудовисько, і її клятий будильник, який знову задзвонить уранці. 

І знаєте що? Можливо, вона й Чудовисько. Але це моє Чудовисько. 

P.S. Якщо раптом хтось хоче мене врятувати, я вас чекатиму. Тільки не забудьте взяти із собою смаженого лосося.