Читати книгу - "Оманливе кохання, Ангеліна Кріхелі"

Впіймав себе на тому, що продумує варіанти пошуку Ростислава. Як же все-таки проявляються звички. Адже майже все життя він вважав його за брата. Не дуже люблячою, на жаль, але рідною людиною.

Коли Ельвіра завершила свою квапливу і трохи плутану оповідь, пазли в його голові остаточно склали невтішну, але дуже правдоподібну картинку.

Дівчина вичікувально подивилася на нього і додала:

– Я рада, що тепер звільнилася від ілюзії про почуття до тебе і не встигла наробити поганих справ. Але я готова допомагати тобі в усьому, щоб хоч якось загладити свою провину за попередні роки.

Він майже машинально кивнув, переварюючи почуте. І раптом його осяяла думка.

Пустотливий блиск очей співрозмовника змусив Елю підібратися в очікуванні авантюрного плану. Але вона була готова на все, аби скоріше вийти з цієї гри, в якій на кону стояли життя людей.

– Скажи, а де ти так майстерно опанувала мистецтво перевтілень? – вкрадливо поцікавився чоловік.

Ще не до кінця розуміючи його витівку, Ельвіра простодушно знизала плечима і відповіла:

– Моя мама була актрисою. Я хотіла стати лікарем, але покинула навчання після її смерті. Аледеякі акторські прийоми мені знадобилися.

– Чи можеш скористатися ними ще раз? – іронічно хмикнув Сашко. – На благо спільної справи, звісно.