Читати книгу - "Не мій мільйонер, Ірина Романовська"

Сідаємо прямо по центру. Світло вимикають. На екрані з'являються рекламні трейлери майбутніх новинок. Звучить попереджувальний текст про заборону аудіо-/відео-зйомки та кримінальну відповідальність за це.

Весь цей час я старанно намагаюся дивитися на великий екран, нагадуючи собі, що перед нами сидить щонайменше людина шістдесят. Не можна на Ігоря дивитись, не можна.

У Протасова, як завжди, на все своя думка. Як тільки побігли титри кінострічки, він бере мою руку і підносить її до своїх губ. Починає цілувати тильний бік долоні. По черзі приділяє увагу кожному пальцю.

Цілує повільно, ледь відчутно.

Я відчуваю, як моя промежина стає вологою. 

Ігор не поспішає, продовжує моє солодке катування. Не відриваючись від моєї долоні, кладе другу руку мені на коліно. У тому ж темпі, як і поцілунки веде рукою вгору з внутрішньої стороні стегна.

Наближається до низу спідниці. Зупиняється. Окреслює пальцями поділ і задирає спідницю вище.

Як добре, що світло у залі не горить. Все навкруги освітлене лише мерехтливими відблисками та вогнями з кадрів кінострічки, що продовжує бігти на великому екрану. 

Можна запитати мене, що відбувається на тому екрані, але я навряд чи можу щось відповісти. Хоч очима я дивлюся в тому напрямку, але нічого не бачу. Уся увага сконцентрована на відчуттях, що пронизують невидимими нитками мої свідомість та тіло.

Його пальці вже під спідницею та вже «атакують» мій клітор незважаючи на колготки та трусики. 

В мене у грудях змішалися порок і сором. Йде боротьба з внутрішнім страхом: не хочу бути спійманою «на місці злочину». Але в той же час думка, про «бути спійманою за непристойною поведінкою» у громадському місці мене дико збуджує. Так збуджує, що вже не тільки трусики, а й колготки, здається, наскрізь мокрі.

Ігор продовжує наполегливо пестити мій клітор. Я кусаю зубами внутрішній бік своєї щоки. Тримаюсь із останніх сил, щоб не застогнати в голос. 

Боже, що він робить зі мною? Навіщо так зі мною? 
Це - чистий кайф.

Ця солодка кара та неможливість закричати на все горло, пробуджує в мені дику дівчину, дику тигрицю. Повертаю голову до Ігоря. Дивлюсь у його очі. Палаючий вогонь в його зіницях видно навіть через відчутність освітлення. 

Я хочу розпалити його ще більше. Щоб він горів разом зі мною.

Повертаюсь так, щоб бути до Ігоря ближче та щоб йому було зручніше пестити мене. Кладу свою долоню йому на джинси. Відчуваю, як напружується чоловіче тіло. Він здивований. 

Не чекав від мене такої зухвалості? Що ж, любий, отримуй ще.

Веду долонею вздовж усього члену, ледве торкаючись. Через тканину. Повільно. Розстібаю пряжку ременя. Роблю теж саме з ґудзиком. Поволі тягну блискавку донизу. 

Між нами залишився ще один шар тканини – труси. Веду пальцями вздовж резинки боксерів та занурюю руку під неї. Охоплюю статевий орган. Шкіра на ньому така м'яка. Він уже такий твердий та гарячий. По голівці розмазую краплинку в’язкої вологи, що проступила. 

Нахиляю голову до його шиї та проводжу язиком по чутливому місцю.

- Тобі подобається? А так? - Охоплюю стовбур члена міцніше і веду рукою вгору-вниз кілька разів.

- Трясця, Аню! Так! Так і ще. Так роби. Мені дуже подобається. 

Ігор сильніше натискає на мій клітор, прискорюючи кругові рухи.

Ми настільки захоплюємося взаємними ласками, що нічого не помічаємо навколо. Ні того, що відбувається на екрані, ні людей, що сидять попереду нас, ні того, що нас можуть побачити через миготливе світло в залі. 

Нам немає діла ні до кого, крім нас двох.

Ми тихенько стогнемо один одному у вуха. Доводимо до оргазму одне одного. У самий піковий момент стискаю міцно свої стегна разом.

Тягнуся ближче до Ігоря, шаленим поцілунком накриваю його губи. Стогну йому в рота. Водночас відчуваю, як мою руку накриває рука Ігоря, та стискає міцніше. Рухається швидше. 

Різка зупинка. По нашим долоням побігла гаряча в'язка сперма.

У цьому неповторному вигляді ми завмираємо. З шумом носом тягнемов себе повітря, дивимося один на одного, наші сердця відбивають шалений ритм.

Гиготіння, що пролунало у залі, миттєво приводить нас до тями. Ми знову повертаємося думками до залу кінотеатру. Усвідомлюємо, що ми щойно ось тут творили під носом у людей.

- Я сподіваюся нас ніхто не бачив, - втикаюся носом у шию Ігоря, все ще тримаючи його член рукою.

Протасов цілує мій лоб, відриває мою долоню від себе та ховає статевий орган в штани.

- Ніхто нічого не бачив, Ань. Не хвилюйся. У тебе серветок випадково нема? - як би між іншим цікавиться спокійно Ігор.

Господи, що зі мною відбувається поруч із цим чоловіком? Це ж дивовижне божевілля якесь.

Дістаю з сумочки пачку серветок. Передаю Ігореві, залишивши собі пару штук. Витираю руки.

- Хороша кінострічка. Мені сподобалася. – резюмував Ігор, коли на екрані з'явилися фінальні титри. - Може повторимо згодом? - підморгує мені, коли спалахує світло в залі та відчиняються двері.