Читати книгу - "Граф Дракула"

Лист Самуїла Ф. Біллінгтона і Син, стряпчих Уайтбі,

Картеру Патерсон і К°, Лондон

17 серпня.

Вельмишановний пане! До цього додаю накладну на товар, відправлений Великою Північною залізницею. Він повинен бути доставлений у Карфакс поблизу Пурфліта негайно після отримання на станції Кінг-крос. Будинок наразі нежилий, ключі додаю, вони пронумеровані.

Прошу скласти ящики, кількістю 50, що входять до цього вантажу, у зруйнованій частині будинку, позначені буквою «А» на плані, який до цього додається. Вашому агентові неважко буде знайти місце, оскільки це стара каплиця будинку. Товар відправлять сьогодні, о 9 г. 30 хв. вечора, і він повинен бути в Кінг-кросі завтра, о 4 г. 30 хв. дня. Оскільки наш клієнт бажав би одержати вантаж якнайшвидше, вам доведеться на призначений час приготувати вози, аби негайно ж доставити ящики за призначенням. Щоб уникнути можливих затримок через платежі у вашому відділенні, додаю чек на десять фунтів, щодо отримання якого прошу видати квитанцію. Якщо витрат буде менше, то можете повернути залишок, якщо більше, то ми вам негайно випишемо чек на витрачений надлишок. Коли ви закінчите справу, залиште ключі в будинку, де власник сам їх візьме. Від вхідних дверей у нього є свій ключ. Прошу вас не мати до нас претензій за те, що ми порушуємо правила ввічливості, настійно прохаючи вас поквапитися з доставкою.

Відданий вам,

Самуїл Ф. Біллінгтон і Син.

Лист Картера Патерсон і К°, Лондон

Біллгнгтону і Син, Уайтбі

24 серпня.

Вельмишановний пане! 10 фунтів ми одержали, просимо надіслати чек ще на 1 фунт сімнадцять шилінгів і дев'ять пенсів, котрі з вас належать, як це видно з доданого рахунку. Товар доставлено згідно з інструкцію, а зв'язка ключів залишена, як було вказано, в передпокої.

З повагою

За Картера Патерсон і К° (підпис нерозбірливий).

Щоденник Міни Мюррей

18 серпня.

Сьогодні я щаслива і знову пишу, сидячи на нашій лаві на цвинтарі. Люсі набагато краще. Минулої ночі вона спала прекрасно і жодного разу мене не потривожила. Рум'янець поступово повертається до неї, хоча вона все ще бліда і погано виглядає. Якби вона слабувала на недокрів'я, її стан був би зрозумілим, але ж цього немає. Вона жвава, весела і мила. Вся хворобливість зникла, і вона щойно згадувала про те, як я застала її сплячою на цьому місці.

Я скористалася з її балакучості і запитала, робила вона все це уві сні чи ж усвідомлено. Тут вона подивилася на мене з ніжною, ясною посмішкою, якось принишкла і заглибилася в спогади тієї ночі: «Я ніби не зовсім спала; мені навіть здавалося, що все це було наяву. Мені чомусь раптом захотілося прийти сюди, але чому, не знаю. Я пам'ятаю крізь сон, що я йшла вулицями і перейшла міст. Коли я підіймалася сходами, то почула завивання стількох собак, що здавалося, все місто було повне псів, які вили всі одразу. Потім мені туманно пригадується щось довге, темне з червоними очима, саме такими, як той захід сонця, потім щось ніжне і гірке раптом охопило мене; потім мені здавалося, ніби я занурююся в глибоку зелену воду, і я чула якийсь спів, як це за розповідями буває з потопельниками; потім усе закрутилося переді мною, і моя душа ніби покинула моє тіло і ширяла десь у повітрі. Пригадую, мені ще здалося, що Східний маяк опинився якраз піді мною; потім мене охопило якесь болісне відчуття і неначе почався землетрус, після чого я вийшла із заціпеніння і побачила тебе. Я бачила, як ти мене будила, перш ніж відчула це».

Вона розсміялася. Мені це здалося неприродним, і я уважно поглянула на неї. Її сміх мені зовсім не сподобався, я вирішила, що краще з нею не говорити про це, і перейшла на іншу тему. Люсі знову стала колишньою. Дорогою додому вітер підбадьорив її, і щоки порожевіли. Мати Люсі зраділа, побачивши її, і ми провели чудовий вечір.

19 серпня.

Радість! радість! радість! Хоча й не все радість. Нарешті звістка про Джонатана. Бідолаха був хворий; ось чому він не писав. Я не боюся вже тепер про це думати чи говорити, коли я все знаю. М-р Хаукінс переслав мені листа і сам дописав кілька зворушливих рядків. Мені доведеться сьогодні вранці поїхати до Джонатана, допомогти, якщо потрібно буде, доглядати його і привезти додому. М-р Хаукінс пише, що було б зовсім не погано, якби ми незабаром одружилися. Я плакала над листом цієї милої сестри милосердя. План моєї подорожі вже розроблений, і багаж укладений. Я беру тільки одну зміну одягу; Люсі привезе мені все інше до Лондона і залишить у себе, доки я не пришлю за ним, оскільки, може статися, що… але більше мені не варто писати, розповім усе Джонатану, моєму чоловікові. Лист, який він бачив і якого торкався, буде мене втішати, доки ми з ним не зустрінемося.

Лист сестри Агати, лікарня Святого Йосипа і Святої Марії, до міс Вільгельміни Мюррей

12 серпня.

Будапешт

Вельмишановна пані!

Пишу за бажанням м-ра Джонатана Харкера, який ще недостатньо зміцнів, щоб писати самому, хоча йому вже набагато краще, дякувати Богу і Св. Йосипу та Св. Марії. Він пролежав у нас близько шести тижнів у найсильнішій лихоманці. Він просив мене заспокоїти свою наречену і переказати їй, крім того, що з цією ж поштою він посилає листа м-ру Пітерові Хаукінсу, якому передає своє глибоке шанування і повідомляє, що дуже засмучений своєю затримкою і що справа його завершена. Він пробуде ще кілька тижнів у нашому санаторії, розташованому в горах, а потім вирушить додому. Крім того, він просив мене повідомити вас, що у нього не вистачає грошей, аби розплатитися, а він бажав би сплатити тут, бо знайдуться інші, нужденніші.

Прийміть запевнення в повній моїй пошані, і хай благословить вас Бог.

Ваша сестра Агата.

P. S. Оскільки мій пацієнт заснув, то я знову розкриваю цього листа, щоб повідомити вас про ще дещо. Він мені все розказав про вас і про те, що ви скоро будете його дружиною. Хай благословить вас обох Творець. У нього був, мабуть, якийсь приголомшливий удар