Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Вона повільно пройшлася між рядами, немов обираючи, кого випробувати своїми словами.

— Можливо, хтось з вас вже чув: тіло людини огортає тонкий енергетичний шар. Це — ваш канал до мани. Ви не можете сформувати закляття поза ним. Його межі — ваші межі. Закляття формуються саме в цьому шарі, зазвичай у руках, бо руками легше цілилися. Але це лише звичка, а не обмеження.

Дарк зацікавлено слухав.

— Є ті, хто може змінювати форму свого магічного шару, — продовжувала професор Івелайна. — Вони можуть формувати закляття трохи далі від тіла. Так працює, наприклад, телекінез. Розширивши енергетичний шар можна сформувати канал для мани від тіла до потрібного предмету і вливши в предмет свою ману, ми можемо підняти предмет в повітря. А дехто навіть опановує залишкову маніпуляцію — здатність коригувати напрям польоту магії вже після її створення і відділення від основного шару.

Вона зупинилася й повернулася до класу:

— Це — магія вищого рівня. Але якщо ви розумієте, як працює ваш енергетичний шар… це не стане проблемою.

Дарк сидів мовчки. Його думки металися. Те, що сталося з ним, не вписувалося в цю теорію. Але водночас — вписувалося занадто точно.

Стільки питань. І жодної простої відповіді. Але тепер він точно знав, що має дослідити далі.

Дарк підняв руку, намагаючись виглядати якомога спокійніше, хоча в середині його роздирала цікавість.

— Професоре, а чи можна… ну, маніпулювати своїм тілом за допомогою магії? Чи ми обмежені лише поверхнею енергетичного шару?

Професор Івелайна миттєво обернулася, її обличчя загорілося захопленням.

— Нарешті хтось уловив суть! — сказала вона з посмішкою. — Так, можна. Ваше тіло — частина вашого енергетичного шару. Ви не просто огортаєтеся магією — ви зливаєтесь із нею.

Вона почала рухатись уздовж ряду, погладжуючи прикраси на рукаві.

— Це трохи інший напрям магії, але я поясню. Наприклад, посох який використовує маг є провідником його мани, він довго насичується саме його маною і стає частиною енергетичної сфери при використанні.  Тіло мага є таким же провідником, а тому ніхто не може, наприклад, підняти його своїм телекінезом, або створити закляття зразу в його тілі. І, до речі, керувати його посохом, через це, не зможе ніхто крім нього. Але сам маг може маніпулювати своїми і тілом і посохом без проблем.

Вона зупинилася перед класом і поглянула поверх окулярів:

— Саме так працює магія польоту. Вона піднімає мага разом з усім, що з ним злито, але не здатна підняти когось іншого. Це вважається частиною так званої таємної магії.

Дарк сидів, втупившись у власну долоню. «Це мій телекінез? Але спрямований не на предмет, а на свою кров?..»

Питань ставало все більше. Але одне було точно — цей урок змінив усе.

Клас уже майже перейшов до практики, коли Дарк обережно озвався:

— Я колись чув історію… про чоловіка, який міг використовувати свою кров як зброю. Він ніби-то створював з неї леза або посилював закляття.

Момент тиші. Погляди студентів ковзнули до професора. Івелайна завмерла. Її очі піднялись з книжки, вуста стиснулися в тонку лінію.

— Хто сказав тобі таке?

Її голос звучав уже не так легко, як раніше. В ньому відчувався тиск, мовби хтось наступив на стару, болючу пам’ять.

— Почув у селищі. Просто балачки між людьми, — Дарк говорив спокійно, але всередині щось стискалося. Вона знає. Знає точно.

Погляд Івелайни став жорстким, очі — серйозними, мовби вмить забули про все шаманське і чарівне, що ще кілька хвилин тому огортало її манеру викладання.

— Те, про що ти говориш, — це складна форма магії. Поєднання декількох древніх способів чаклунства. І, так, це заборонена магія.

Вона зробила крок ближче, ніби хотіла переконатися, що Дарк чує її не тільки вухами, а й серцем.

— Її вивчення — не заборонене, але передача знань про неї… це злочин. Я не можу допомогти тобі в цьому. І — благаю, — її голос вперше став м’яким, майже вразливим, — залиш цю ідею. Не один маг загинув, намагаючись втілити подібне. Магія крові… бере більше, ніж дає.

Дарк мовчав. Він почув, що хотів. Заборонено. Смертельно. Але можливо.

Його очі втупились у власну долоню, де ще зранку була подряпина.

Можливо… я вже зробив перший крок.

Після заняття клас розійшовся. Дарк уже збирав речі, коли голос Івелайни, незвично тихий і серйозний, зупинив його:

— Залишись, будь ласка.

Він обернувся. Професорка зняла свої круглі окуляри, обережно протерла скло й подивилась на нього не як на учня, а як на того, кому хоче щось довірити.

— Ця тема, що ти підняв… Я хочу бути впевнена, що ти до цього не повернешся.

Дарк відчув, як всередині все стислося. Але він мовчки кивнув.

— Я поясню, — додала вона. — Але обіцяй, що не приведеш себе до небезпеки.

— Обіцяю, — тихо відповів він, хоч і сам не був до кінця певен, що зможе стримати цю обіцянку.