Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Дарк зупинився. Його погляд зацікавлено ковзнув по учнях, але перш ніж він устиг зробити бодай крок до них, поряд пролунав знайомий голос — різкий і впевнений.

— Підслуховуєш, новачок?

Це була Ерріс. Вона склала руки на грудях і трохи нахилила голову, спостерігаючи за ним з лукавою усмішкою.

— Я теж чула ці новини. Це лякає. Поява героя — це не казка, це передвісник великої битви з темрявою. Але ти не переживай. Я тут. І я всіх захищу.

Дарк ледь стримав усмішку, коли вона з гордістю продовжила:

— Дехто сумнівається в моїх здібностях, але ти їх не слухай. Я могла б рознести всю академію своєю магією! Так, я використовую лише вогонь… Але ж який це вогонь!

Вирішивши підіграти, Дарк кивнув:

— Дякую. Тепер я справді почуваюся в безпеці.

Ерріс ще більше випрямилась, а її голос знову став урочисто-театральним:

— Не дякуй. Це мій обов’язок як найсильнішого мага академії!

Вона театрально засміялась.

— Які предмети збираєшся вивчати, новачок? Якщо що — звертайся. З вогнем ніхто не працює краще за мене.

І, не чекаючи відповіді, вона енергійно побігла в інший напрямок, залишивши по собі лише легкий запах попелу — чи то від магії, чи то від характеру.

На задньому подвір’ї, між тренувальними стовпами, Ліанна вправно працювала мечем. Її рухи були зібрані, точні, і водночас сповнені сили. Дарк мимоволі зупинився — це було зовсім не схоже на той спаринг, що вони мали раніше.

З кожним ударом вона використовувала магію повітря, посилюючи рухи. Стрімкий випад вперед — і її фігура змигнула, мов розмита тінь. Миттєвий стрибок убік — і трава під ногами здригнулася від вибуху повітря. Удари меча супроводжувалися легким свистом — знайомі штормові удари, від яких навіть повітря здавалося напруженим.

І це вона — наймолодша в ордені? Якщо це дно, то що ж тоді вершина? Які монстри в тому оредені?

Дарк відніс книжки до кімнати й повернувся з мечем. Вони тренувалися довго — спершу легка розминка, потім серйозний спаринг. Кожен удар від Ліанни був швидким, точним і змушував Дарка працювати на межі.

Врешті-решт він знову опинився на землі, цього разу приземлення було не з найм’якіших — подряпав долоню. Вони зупинились.

— Дякую, — сказала Ліанна з короткою, але щирою усмішкою. — Було добре. Побачимось.

І пішла, залишаючи після себе приємне відчуття теплоти. Вона вже не здавалася такою відстороненою. Можливо, після розмови про цілі щось у її ставленні змінилося.

Дарк вирішив не зволікати й пішов тренуватись з магією. Стандартна вправа — посилення водяного снаряда. Він зосередився, намагався збільшити щільність кулі, зробити її стійкішою. І раптом відчув неприємне поколювання в долоні.

З подряпини, залишеної після падіння, тонка крапля крові ввібралася в магічну кулю. Снаряд змінився. Став щільнішим, темнішим, і здавалося… живим? Дарк відчув, як всередині щось защеміло. Він випустив снаряд.

Удар був гучним. Мішень, хоч і не дуже міцна, була пробита наскрізь.

Дарк приголомшено подивився на долоню, з якої тонка цівка крові сповзала вниз по пальцях.

— Це вже цікаво. — прошепотів він.

Повернувшись до кімнати, Дарк розклав перед собою книги. Його погляд ковзав сторінками, зупинявся на заголовках, абзацах, малюнках — «Магічна теорія енергії», «Потоки стихій», «Основи чакрування»… Але ніде не було й натяку на те, що він щойно відчув. Ні рядка, ні згадки.

— Невже нічого?.. — пробурмотів він, гортаючи далі.

Нічого. Тиша сторінок тільки підсилювала питання. Як це працює? Чому про це мовчать? Це була магія… чи щось інше? Чому тоді його атака стала такою потужною?

Цікавість гризе сильніше за втому.

Він відклав книги, сів схрестивши ноги на підлозі та спробував медитувати. Його думки знову повертались до того моменту: подряпана долоня, крапля крові, відчуття тягучої сили, що просочувалась у магію. Він спробував повторити відчуття — відтворити шлях, емоцію, навіть біль… Але нічого. Вода залишалась лише водою.

В кімнаті було тихо, лиш слабке світло ліхтаря на стіні тремтіло, відкидаючи м’які тіні на підлогу.

— Завтра почнуться заняття… — подумав Дарк і повільно зітхнув. — Треба буде обережно спитати. Не привертаючи зайвої уваги.

***

Перший урок Дарка в академії. Аудиторія заповнена новими обличчями, а в центрі стоїть жінка, що зовсім не виглядає як типова викладачка. Її одяг нагадував щось між мандрівною шаманкою і дослідницею з далеких земель. На манжетах — нитки з маленькими кісточками та камінцями, круглі окуляри на носі блищали в променях ранкового світла.

— Вам усім потрібно зрозуміти, як працює магія. І тільки після цього ви зможете користуватися нею, як вам заманеться, — почала вона з притишеним, але впевненим голосом. — Не всі з вас зможуть одразу відчути те, про що я говоритиму. Але не хвилюйтеся — це не вирок.

Її голос мав у собі щось гіпнотичне. Дарк мимоволі схилив голову, вслухаючись.

— Я просуваю теорію, що слова в закляттях — це лише допоміжна структура. Справжня магія починається зі сприйняття. Ви не говорите магію — ви її формуєте через розуміння. Через контакт із нею.