Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

За сто ярдів до перехрестя Ле Шифр пригальмував до тридцяти. У дзеркалі вогні машини Бонда показалися з-за повороту.

Ле Шифр, здалося, прийняв рішення.

— Allez![150]

«Корсиканець» із силою рвонув важіль догори. Кришка багажника відчинилась, як щелепи акули. Почулося брязкотіння по дорозі, немов машина тягнула за собою довгий ланцюг.

— Coupez![151]

«Корсиканець» опустив важіль, і брязкотіння припинилося.

Ле Шифр поглянув у дзеркало. Машина Бонда увійшла в поворот. Ле Шифр різко пригальмував і звернув ліворуч на вузьку дорогу, того ж моменту вимкнувши фари.

Він зупинив машину, три чоловіки відразу вискочили із салону і, пригинаючись за невисоким чагарником, побігли до перехрестя, тепер уже яскраво освітленого фарами «Бентлі», Кожен стискав у руці револьвер, а довгий ще тримав у правиці щось схоже на велике чорне яйце.

«Бентлі» зі завиванням летів прямо на них, немов вантажний експрес.

МУРАШКИ ПО ШКІРІ

Увіходячи в поворот та усім тілом допомагаючи великому автомобілю подолати вигин дороги, Бонд розмірковував над планом дій, коли відстань між двома машинами ще зменшиться. Він був упевнений, що супротивник спробує за першої-ліпшої нагоди з’їхати на другорядну дорогу. Отже, промайнувши поворот і не побачивши вогнів попереду, Джеймс найперше скинув швидкість, а помітивши попереду шляховий знак, приготувався загальмувати.

Стрілка спідометра показувала шістдесят, коли він наблизився до чорного клаптика на правій стороні дороги, який нагадував тінь від дерева на узбіччі. Зреагувати не встиг. Під крилом автомобіля несподівано виникла доріжка із сталевих шипів. Наступної миті вона опинилась уже під колесами.

Бонд машинально вдарив по гальмах та вчепився з усіх сил у кермо, щоб запобігти неминучому занесенню автомобіля ліворуч, але вже за частку секунди втратив контроль. Гуму з покришок авто здерло, диски проорали борозни в асфальті, від удару Бонда жбурнуло на підлогу. Важку машину розвернуло на шосе, кинуло на узбіччя і знову винесло на трасу; передні колеса задерлися догори, машина стала дибки, фари поцілили в небо. На частку секунди, осівши на бензобак, машина завмерла, нагадуючи величезного жука-богомола, а потім повільно перекинулася назад, зминаючи кузов і трощачи скло.

В оглушливій тиші, що раптом запала, переднє ліве колесо ще трохи пооберталось і зі скрипом зупинилося.

Ле Шифру та його головорізам залишалося пройти кілька ярдів до автомобіля.

— Ховайте зброю і витягніть його, — наказав він різко. — Я вас прикрию. Обережніше з ним. Труп мені ні до чого. І покваптеся, починає світати.

Громили заметушилися, присіли, один витягнув довгого ножа, розпоров збоку відкидний верх кабріолета і схопив Бонда за плечі. Той був непритомний і не рухався. Інший охоронець протиснувся поміж насипом та перекинутою машиною і через розбите вітрове скло вивільнив ноги Бонда, затиснуті між кермом та відкидним верхом автомобіля. Дюйм за дюймом вони удвох витягли його крізь проріз.

Обидва спітніли, забруднилися землею і машинною оливою, коли нарешті поклали Бонда на асфальт.

Худорлявий перевірив пульс Джеймса й із силою кілька разів ляснув того по щоках. Джеймс застогнав і ворухнув рукою. Худорлявий ляснув його ще раз.

— Достатньо, — кинув Ле Шифр. — Зв’яжи йому руки й віднеси у машину. Ось, тримай, — він кинув тому моток електродроту. — Спочатку виверни кишені й дай мені його пістолет. Можливо, він має при собі іншу зброю, але це з’ясуємо згодом.

Він узяв речі, що худорлявий знайшов у Бонда, і разом з «береттою», не дивлячись, засунув у свої просторі кишені. Залишивши своїх людей вовтузитися з полоненим, пішов до машини. На обличчі Ле Шифра не було ні радості, ні хвилювання.

Саме біль від проводу, що врізався у зап’ястя, повернув Бонда до тями. Тіло ломило так, немов відлупцювали битою, але коли його силоміць поставили на ноги й підштовхнули до ґрунтівки, де двигун «Сітроена» працював на холостих обертах, Джеймс зрозумів, що усі кістки цілі. Проте він усе одно перебував не в тому стані, щоби планувати втечу, тому не ремствуючи, дався заштовхнути на заднє сидіння.

Бонд відчував себе повністю пригніченим та безсилим як морально, так і фізично. За останні двадцять чотири години йому довелося пережити занадто багато випробувань, і цей останній ворожий випад, здавалося, зовсім вибив ґрунт із-під ніг. Цього разу дива не станеться. Ніхто не знає, куди він поїхав, і до ранку його не спохопляться. Розбитий ущент «Бентлі» скоро знайдуть, але минуть години, поки з’ясують, хто власник.

Ще Веспер. Він скосив погляд ліворуч: вона лежала за худорлявим, який знову відкинувся на спинку і сидів із заплющеними очима. Першим відчуттям було презирство. Чортова дурепа, дозволила скрутити себе, немов курча, а тепер валяється тут із сукнею на голові, немов непотріб. Але раптом злість щезла. Її оголені ніжки виглядали по-дитячому безпорадно.

— Веспер, — прошепотів Джеймс.

Відповіді не було, і серце Бонда раптом захололо, але за мить дівчина ворухнулася.

Раптом довгаль ребром долоні врізав йому по грудях:

— Мовчати!

Бонд навпіл зігнувся від болю і спробував захиститись, але отримав міцного запотиличника, що змусив його вигнутися дугою і зі свистом видихнути крізь зуби.

Довгаль бив професійно сильно і впевнено, ребром долоні. Від його точних та невимушених рухів віяло безнадією. Він знову відкинувся на сидінні, заплющивши очі. Такі персонажі завдавали страху вже своїм упевненим спокоєм. Бонд сподівався, що матиме шанс убити цього мерзотника.

Раптом багажник машини відчинився, почувся сталевий ляскіт. Бонд подумав, що вони чекали на третього співучасника, який забрав із дороги смужку зі шипами. Дещо подібне використовували бійці французького руху Опору проти німецьких штабних машин.

Джеймс не міг не відзначити серйозну підготовку та винахідливість супротивників. Може, М. недооцінив їхню спритність? Бонд переборов бажання звинувачувати у провалі Лондон. Він мав здогадатися, помітити незначні сигнали, що вони надавали, і вжити відповідних заходів. Бонд сіпнувся від думки, що розпивав шампанське в «Галантному королі», а тим часом ворог готувався завдати контрудару. Джеймс кляв себе і свою пихатість, яка дозволила йому повірити в те, що битва вже виграна, а ворог утікає.

За весь цей час Ле Шифр не сказав ані слова. Тільки-но багажник зачинився, третій співучасник, котрого Бонд одразу розпізнав як «корсиканця», плюхнувся на сидіння поруч з Ле Шифром, машина дала задній хід і вирулила на головну дорогу. Потім Ле Шифр перемкнув передачі, швидко розігнався до сімдесяти і поїхав уздовж узбережжя.

Почало розвиднюватися. Бонд прикинув, що зараз близько п’ятої, а через милю-другу зрозумів, що вони ось-ось дістануться повороту до вілли Ле Шифра.