Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

– Террі! – Зі спальні вилетіла моя красуня-покоївка.

– Террі, ти казала, що дуже сильна?

– Так, пані.

– Тобі не важко буде, якщо я попрошу тебе викинути сміття?

– Анітрохи не важко, пані. А де сміття?

– А ось воно, – і я штовхнула леді, що вже на весь голос лаялась, до ніг покоївки. Та, не дивуючись, схопила своєю кістлявою рукою Кенді за комір і легко підняла.

– Відпусти мене, мішок з кістками, – закричала дамочка. Ох, дарма вона так. Террі підтягла леді до своєї черепушки і так клацнула щелепою перед її носом, що навіть у мене мороз по шкірі пройшов. 

Кенді нарешті втратила дар мови, під здивованими поглядами всіх присутніх, включаючи Діна і слугу, що притискав руку до щоки.

– А тепер, викинемо сміття, – спокійно сказала кістлява красуня і потягла заціпенілу леді до сходів.

– Террі, зачекай, – почувся спокійний голос Кордевідіона. – Вінце, йди з Террі і зачиніть десь леді Кенді. Цей придурок, який мав знайти мою дружину раніше за мене, дуже мене зацікавив. 

Здоровенний слуга наздогнав двох дам, і всі вони рушили коридором. Коли група завернула до сходів, я також повернулася у напрямку спальні.

– Таліє, зайди до мене, – Дін вже дійшов до наступних дверей і відчинив їх.

– Не хочу, – я відкрила двері своєї кімнати та увійшла. 

Через кілька секунд суміжні двері відчинилися, й звідти власною персоною з'явився чоловік.

– Нам треба поговорити, зайди до мене, – наполягав він. 

Ну що за настирливий! Я ж не глуха, тут теж добре чути.

– Говори, я слухаю, – зупинилася я, дивлячись на нього. 

Ну просто сама увага та послух.

– Ти все одно увійдеш, – в його голосі відчулася загроза.

– Ні, не увійду, мені й тут добре.

– Гаразд, поговоримо тут. Запитуй, що ти хотіла дізнатися, – сказав Дін, зробивши крок до моєї спальні. 

Моє питання не відзначалося оригінальністю. Я знову запитала:

– Отже, що там за пророцтво, про яке всі знають, як люб'язно повідомила твоя коханка?