Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

-- Для тебе мені нічого не шкода. Хоч зірку з неба. Хоч усі зірки з неба, -- скалиться лукаво. 

-- Любі молодята, обговорення залиште на потім, а зараз засвідчіть своїми підписами бажання стати подружжям і розійдемося кожен у своїх справах, -- привітно попросила жінка, підсуваючи журнал. 

-- Підписуй! -- гаркнув Дан, нахиливши моє застопорене  тіло до столу. Він буквально зігнув мене у двоє, не даючи поворухнутися. 

В таких умовах цей шлюб не може бути справжнім. Нас одружують з порушенням усіх вимог. І я зможу це довести у суді, ... якщо доживу до нього.

-- Підпис! ... Підписуй ...

Дан стояв непохитно, а його беземоційне обличчя кричало тільки спробуй утнути якусь дурню. Пожалкуєш!

Востаннє глянувши на Дана я схопила ручку й розмашисто нашкрябала свій підпис. Не зволікаючи негідник повторив те ж саме за мною. 

-- Вітаю! Тепер ви стали чоловіком та дружиною. 

-- Ми не чекаємо привітань, -- безтактно буркнув Дан.

-- Вам неабияк пощастило з чоловіком,  Поліно Зуяр. Хоча з цього моменту ви Поліна Корчинська. 

-- Піона... Я -- Піона ...

-- Не знаю як вам зручно називати себе у повсякденному житті, але згідно з наданими мені документами ви Поліна Зуяр, -- посміхається жінка й повернувшись збирається покинути зал. 

Страх який скував моє тіло не можливо передати словами. Моторошність ситуації просто вбивала. 

-- Дозвольте мені глянути на свідоцтво. 

Цього не може бути! 

Навіть думати боюся, що щойно сталася жахлива помилка. Дан якимось чином дістав документи Поліни й використав їх для нашого одруження. Але як йому це вдалося?

Відчувши головокружіння я ледь встигаю втриматися на ногах. Мені різко стало бракувати повітря. В легенях  сухо наче у пустелі.  Розуміючи, що знаходжуся на межі обмарку опираюся на стіл й хапаю свідоцтво. 

Перед очима все пливе. Здається мене несе гірська ріка, кидає між каміння, яке здирає шкіру до крові. Дан одружився з моєю сестрою, а думає, що зі мною. 

Біль, жах та сльози обручем стискають моє серце. Повірити не можу у те що бачу. Уявлення не маю, що робити далі? Що казати та як діяти? 

Навіть якщо зараз розкажу правду Дан не повірить мені. Він не вірить жодному моєму слову. Знову обізве брехункою. Як же мені бути? Що робити? Схоже доведеться бути Поліною. 

Руки тремтять, коли вкотре читаю Поліна Зуяр. Поліна ...  не Піона. Що ж я сестрі скажу? Як поясню? Адже згідно документа у моїх руках саме вона стала дружиною Дана. 

-- Чого оторопіла, дружино? -- питає Дан,  помітивши мою дивну поведінку. 

Не я твоя дружина. Не я! -- хочеться крикнути йому в обличчя, але не можу. Не можу сказати, що сталося, бо це обернеться для нас з сестрою ще більшою катастрофою. 

Мені потрібен холодний розум. Зараз не час для прийняття будь-яких рішень. 

-- Мабуть з радощів заціпило, -- відповідаю голосом повним сарказму. 

-- Тішуся з того, що мені вдалося зробити тебе щасливою. Можеш віддячити своєму чоловікові як забажаєш? Та тепер навіть не мрій про інших чоловіків, особливо про мого батька. З цієї миті лише мені належиш, -- хапає за руку й тисне до себе. 

-- Чого ще тобі від мене треба? Хіба того, що ти зробив мало? 

-- А я ще нічого й не робив, Поліно. Це тільки початок довгої гри. Ти за все отримаєш сповна. Я дам тобі навіть більше ніж ти заслужила. Думаю нам варто розпочати з поцілунку. 

Я навіть зойкнути не встигаю, як тверді губи негідника з голодним стогоном кидаються на мій рот, стиснувши рукою підборіддя. 

Першим поривом було заплющити очі, але я змушена дивитися в  його очі наповнені гнівом та ненавистю. 

-- Ласкаво прошу до пекла, Поліно. 

Слова Дана змусили мене здригнутися усім тілом. Я спробувала абстрагуватися, щоб не чути, не відчувати, але нічого не вийшло. Я ненавиділа себе за слабкість та боягузтво, але змінити нічого не могла. 

Невже це все чого я заслужила? Брудний, грубий поцілунок і життя у пеклі з чоловіком який готовий мене на шматки розірвати. 

Дан не цілує мене. Він просто карбує свою злість на моїх губах. Вигортає свій гнів, а я як пластмасова лялька стою нерухомо. По обпаленій поцілунком шкірі котяться сльози. Гіркі, болючі сльози, які тепер стануть супутниками мого життя. Сил відштовхнути Дана немає зовсім, залишається лише змиритися й чекати поки він не насолодиться своєю одержимою помстою.

-- Може годі вже ... -- ледь ворушу покусаними до крові губами. 

-- Ні, продажна суко! Все тільки починається. Зараз саме час сповістити моєму батькові, що його хвойда тепер моя дружина, -- хворобливо регоче й тягне за собою до виходу. 

Як я могла втрапити у таку жахливу ситуацію? Як опинилася у замкнутому колі? 

-- Якщо тобі батька не шкода, то хоч маму пожалій. Вона не заслуговує такої інформації без підтримки. 

-- Навіть не думай, що я повірю у твої благородні наміри. Щоб ти не сказала це не зменшить твоєї провини, а тепер в машину хутко, і не забуть начепити на обличчя маску щасливої дружини. Батько повинен зрозуміти, що ти обрала молодшого та спритнішого за нього.