Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Олю, Олю і що ти тут забула ? – запитую при цьому тримає мене за плечі, не відпускає.
- Я…я кімнати сплутала.
Хлопець нічого не говорить притягує мене ще ближче ніж було та накриває мої вуста своїми. Його рука тримає мене за потилицю, щоб не втекла. Поцілунок палкий, жадібний, спекотний, а ще я на нього відповідаю. Чорт, як так можна? Мені все це подобається. Божевілля, якесь. Це не правильно. Ні! Але я не можу нічого зробити. Руслан цілує віртуозно, вміло, власно. Ще ніколи звичайний поцілунок не викликав у мені такого спектру емоцій.
Я лину до нього, до того тепла, що породжується. Руслан підхоплюємене за сідниці, а я огортаю ногами його голий торс. Він кладе мене на холодні простирадла. А сам нависає брилою зверху. Гладить, цілує…
Це треба зупинити. Мізки киплять!
- А тобі говорили, що брехати не гарно, лисичко? – перериває розпочате та говорить біля самого вуха, те чого я явно не очікувала Що? Він думає, що я, що спокушати його прийшла – Я ж бачив як твоє тіло на мене реагує і зараз теж бачу. Я завжди отрмую, що бажаю! – для мене це як відро холодної води на голову. Відштовхую його від себе та підструбую з ліжка. Усвідомлення того, що я ледь не відалася брату своєї близької подруги, приходить швидко. Ще вдень кричала, що ні, ніколи, ні за яких обставин, а зараз суперечу сама собі.
- Ти багато собі дозволяєш? – ціджу.
- А я так не думаю, лисичко.
- Тож подумай!
- Собі хоч не бреши, ти ж відчуваєш щось до мене ?
- Ти занадто високої думки про себе.
- Хмм – розглядає – Не вірю, я бачу твої палаючи очі, твоє палке тіло, яке ще хвилину тому, було гаряче як лава. Відчуваєш! Відчуваєш! - впевнено говорить кожне слово, ковзаючи по мені поглядом.
- Як же, ти мене, бісиш! – гарчу кожне слово.
- Ми ще побачимо, ти, ще зрозумієш, що відчуваєш до мене, сама прибіжиш - чую вспину. Вилітаю з кімнати як ошпарена, сильно грюкнувши дверима. Одразу потрапляю у потрібні двері своєї кімнати.
Не прибіжу, ніколи не за ким не бігала і не збираюсь, а от ти Руслане це ще питання.
- Бісить! Бісить! – говорю в тишу, а сама смакую присмак поцілунку. Емоцію беруть верх і я пачинаю терти губи. Навіщо? Щоб не відчувати його смак, а він як на зло ніби посилюється та проникає у шкіру.
З повагою, ваша Рія Тас.
Обіймаю кожного. Дякую, що обрали мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вмій програвати, Рія Тас», після закриття браузера.