Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

Алекс

– Ти збираєшся говорити з ним? – питає Рус, коли спускаємось сходами на перший поверх. 

– Збираюсь, – кажу стримано. 

– Навіщо? З цим мудаком тільки кулаками говорити можна, – злиться. 

– У мене є перевага, друже. Його донька, – кажу, коли зупиняємось перед дверима на вулицю. – Якщо Кравець так швидко примчав, отже, вона йому потрібна, а ми цим скористаємось. 

Мене досі розриває зсередини від думки, що моя синичка більше не моя. Вона – донька мого ворога! І чого я одразу не перевірив її? Бо закохався по самі вуха і далі носа не бачив! 

Вона так легко і просто проникла мені під шкіру. Я був готовий привести її у свою родину, а зараз вона замкнена в кімнаті, і поки що я не знаю, що з усім цим робити.

Ворота відчиняються, і я бачу Кравця, та не одного, а одразу двох. Олег теж тут, примчав за похресницею. 

– Які гості! – кажу, розглядаючи з десяток озброєних охоронців. За моєю спиною їх не менше. Я не дозволю будь-кому з оточення Кравця ступити на мою територію. – Чим зобов'язаний? 

– Не блазнюй! – цідить Роман. – Де моя донька? 

– Уявлення не маю, – розводжу руками. – Що, загубилась? 

– Вона була з тобою! – втручається Морозов, помічник Кравця. Саме він мало не проломив мені голову. 

– І що? Це нічого не означає, – усміхаюсь. 

– Ти риєш собі могилу, хлопче! Краще зупинись, поки не пізно! – Цідить Олег. Відпусти Алісу. Вона тут ні до чого. 

– Та невже? Щось не віриться, – холодно відповідаю. – А щодо могили… Здається мені, що вам про себе треба думати. Наскільки я знаю, останнім часом справи у вас так собі, а я збираюсь викупити землі Данського. 

Здається, ці двоє зараз подавляться власно отрутою. Не чекали, що я піду так далеко? Так це тільки початок. Я все зроблю, щоб усе в них забрати, а тоді буду дивитись, як вони купатимуться у власній крові. 

– Сучий син! – кричить Роман, у якого не так багато терпіння, як у його брата. Він дістає пістолет і направляє його на мене, але мене таким не злякати. Знаю, що вбивати ось так відкрито він не буде. Особливо тепер, коли знає, що Данський на моєму боці. 

– Ворота! – кричу та усміхаюсь. Кравець і його люди залишаються по той бік, а я – по інший. Так завжди буде, тільки Аліса поки що між нами… 

– Не зарано ти їм про Данського сказав? – питає Руслан. 

– Не втримався, – кажу. Піднімаю очі вгору і бачу у вікні Алісу. Вона теж дивиться на мене. Виглядає наляканою. А може, це просто гра? 

– Я дістав карту пам'яті з реєстратора. Хочеш глянути цікаве кіно? – питає Руслан, коли в будинок заходимо. Зупиняюсь і киваю. Звісно, хочу. Дуже цікаво, як Алісі вдалося мене врятувати. Звісно, якщо це не підстава. 

Руслан вставляє флешку в ноутбук і вмикає відео. Мотає до того моменту, коли я виходжу з машини та отримую по голові. Коли виходить Аліса, я бачу у неї в руці пістолет. Тут стає цікаво. А в момент, коли вона приклала пістолет до своєї скроні – практично не дихаю. 

І як це розуміти? Вона дійсно була готова вистрілити, чи це постанова для мене? Я не вірю їй. І байдуже, що ця дівчина підкорила моє серце. Це було до того, як я дізнався, хто вона. Однозначно це якийсь план Кравця. Не знаю, який, але у мене є Аліса і я зможу у неї дізнатися. 

– Алексе, поясни щось! – невдоволено випалює Діана. Моя молодша сестра дуже войовничо налаштована. – Що ця дівка робить у нашому домі?! 

– Так треба, – сухо відповідаю. 

– Ти серйозно? Вона – донька вбивці, отже, така ж, як і він! – Діана продовжує кричати. – Хоча стій! Ти що, закохався у неї? Алексе, ти збожеволів?!

– Так, досить уже! – також переходжу на крик. – Не закохався я! Аліса тут для того, щоб допомогти нам знищити Кравця! Я все пам'ятаю, Ді! Я пам'ятаю, хто вбив наших батьків!

– Я рада, що ти не забув, – цідить. – А то реально здалось, що мій брат зійшов з розуму. 

Діана залишає вітальню, а я глибоко вдихаю і видихаю. 

– Буде цікаво послухати, який у тебе план, – говорить Руслан. – Тому що я нічого не розумію. 

– Нема у мене плану, – кажу сухо. – Працюємо як і раніше, а з Алісою я сам розберусь.