Читати книгу - "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"

Я хотіла сказати йому це ще вчора, але якось не зрослося. Ми були занадто сильно захоплені одне одним, щоб говорити про те, що сталося. Сьогодні вважаю своїм обов’язком сказати йому про Ігоря. Я більш ніж впевнена, що він буде шукати спосіб помститися Богдану, добувати інформацію, чекати, коли той оступиться.

Помста — це страва, яку потрібно подавати холодною.

Так він завжди говорив. І беззастережно дотримувався цього правила. Я любила його за цю рішучість і за вміння обстояти себе, щоправда, тільки зараз розумію, що це була не справедливість, а бажання довести, хто крутіше. Богдан заступився за мене і врізав Ігорю заслужено, але я впевнена, що той не залишить усе це без уваги.

— Найменше мене хвилює те, що мені може зробити твій колишній чоловік. А ось те, що він дозволяє щодо тебе — неприпустимо.

Я знічуюсь під його поглядом і ніяковію від зізнань.

— Нумо поговоримо про щось інше. Не хочу псувати цей день непотрібними спогадами.

Богдан погоджується й надає мене можливість першою ставити запитання. Я нахабно цим користуюся й запитую про все, що повинна знати дівчина про незнайомого чоловіка. Так я дізнаюся, що він після школи пішов в армію, і тільки потім вчитися. А там і бізнес відкрив незабаром. Його батько мріяв про військову кар’єру для сина, наполягав, але Богдан відмовився. Пішов вчитися на економіста і відкрив свій бізнес.

— А я з дитячого будинку, — зізнаюся йому. — Кілька років шукала матір, але так і не вдалося. А потім заміж вийшла, і це стало неважливим. У тебе були серйозні стосунки?

— Були приречені й важкі, — зізнається. — Ми обоє намагалися бути одне одному зручними. Я намагався створити видимість щастя для батьків, які хвилювалися, що в мене й дівчини до ладу не було.

— Ти ж молодий, — зауважую очевидне. — У твоєму віці батькам рано хвилюватися, що вони залишаться без онуків.

— Вони й не залишаться. Ми були одружені й у нас є син. Розлучилися, щоправда, пів року тому. Не склалося.