read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 25 26 27 ... 51
Перейти на сторінку:
а насправді не шаную...

Навколішки стаю, а сам не колінкую... й коли корюсь, я анітрохи не корюсь.

І знаю: все це фарс. Отож що більша моя мудрість, то страхітніша

Моя глупота... Цить... цить... тихо... тихо... Нехай він не дізнається про це!

ПИЯК: То пощо, принце, короля цього Ви заповзялись від себе вищим визнавати, якщо самі Ви здійняли його до короля?

ГЕНРИК (сам до себе): Це правда. А якщо він не король мені, то й я не принц собі самому.

ПИЯК: Так само з нареченою. Якщо Ви, принце, короля титулували, а той король її до гідності незайманки здійняв, це Ви самі її цнотливою зробили... І що ж то за незайманка така?

ГЕНРИК: Я сам собі її цнотливою зробив. А той пияк тверезо дивиться на речі...

І все ж таки,

Якби воно було таке просте, чому ж я чуюся,

Неначе відправляю

Якесь богослужіння пишне?

ПИЯК: Богослужіння?

ГЕНРИК: Богослужіння.

ПИЯК: Богослужіння?

ГЕНРИК: Богослужіння.

(Серйозно.) Іди від мене геть, бо я служитель культу...

ПИЯК (повільно): Я теж служитель культу...

ДВІР:

Як мило у затишних кулуарах

Вести легенький флірт на файв-о-клок.

Ах, торси парубочі і пазухи дівочі,

І сам Його Величність робить дому честь!

ГЕНРИК (сумно): Він передражнює мене — він передражнює мене, щоби зробити з мене ідіота. Мить тому я казав доречно, тепер я знову вибовкав дурню...

ПИЯК: Дурню?

ГЕНРИК (замислено): Дурню. Гадав, що я мудріший...

ПИЯК: Мудріший?

ГЕНРИК: Мудріший.

ПИЯК: Мудріший?

ГЕНРИК: Мудріший!

ПИЯК (вибухає):

Мудріше я тобі скажу, релігії якої

І ти, і я служителями є.

Між нас наш Бог рождається і з нас.

І храм не з неба наш, проте з землі.

І культ зісподу наш, а не згори,

Самі ми Бога творимо і саме тут зачнеться, з нас

Богослужіння людсько-людське, низове, довірче,

Темне та сліпе, приземлене та дике,

Якого я служитель!

Рвучкі та пафосні жести обох служителів.

ГЕНРИК: Якого я служитель? Однак... не розумію.

ПИЯК:

Не розумієш,

А насправді розумієш.

Ти розумієш,

Бо я розумію.

ГЕНРИК:

Ти розумієш,

Бо розумію я. Ти? Я? То хто ж із нас

До кого промовляє? Я не бачу... Ні-ні, не бачу ясно...

ПИЯК: А бачиш палець цей? (Показує пальця.)

ГЕНРИК: Чи бачиш палець цей? (Показує пальця.)

ПИЯК: Так, бачу! Я бачу палець цей!

ГЕНРИК: І я його теж бачу! О як це глибоко, як мудро! Мовби я бачу відбиток у тисячі дзеркал! Цей твій-мій палець!

ПИЯК: Мій-твій, твій-мій!.. І поміж...

Це поміж нас! Чи хочеш, щоб тебе я пальцем помазав на служителя?

ГЕНРИК: Чи хочеш, щоб тебе я пальцем помазав на служителя?

ПИЯК: Авжеж, я дуже хочу.

ГЕНРИК: Авжеж, я дуже хочу.

Пияк хоче торкнутися до нього.

Знову цей палець! Свиня!

ПИЯК: Свиня!

ГЕНРИК: Свиня!

Йому би тільки мацати!

(Стримуючись.) А може, тістечок оцих?

ДВІР:

Як мило у затишних кулуарах

Вести легенький флірт на файв-о-клок.

Ах, торси парубочі і пазухи дівочі,

І сам Його Величність робить дому честь!

ГЕНРИК (сам до себе): Я клюнув на приманку його слів, а йшлося лиш про те, щоб мацати! От трясця! Торкнувся б я до цього дурня, який мене у дурні пошиває... торкнувся би і випхав геть, проте тут забагато світла, жінок і можновладців. (Наміряється зробити це, проте втручаються Зрадники.)

ПЕРШИЙ ЗРАДНИК (до Пияка): Любий наш после!

ДАМА (минаючи їх): І хто ж отой добродій загадковий, що з ним так довго гомонить Його Високість, спадкоємець трону?

ВЕЛЬМОЖА (із притиском): Це закордонний дипломат, а може, й сам посол.

ДАМА: Посол!

ПЕРШИЙ ЗРАДНИК: Любий после!

ДРУГИЙ ЗРАДНИК: Дорогий наш после!

ТРЕТІЙ ЗРАДНИК: Шановний после!

ПИЯК (вишукано): О, я вітаю вас, вітаю, панове дорогі та любі!

ДАМА: О любий повноважний после!

ПИЯК: До ніжок стелюся вам, ясна пані!

ГЕНРИК: Гм... Уже із пияка у дипломати виліз. Торкнувся б я до нього, та не хочу осоромитися... Тут варто зберегти умовності.

ПИЯК: Даруйте, ясна пані, і ви, панове любі, проте я мушу ще два слівця сказати принцові, корони спадкоємцю. Службові справи невідкладні.

ЗРАДНИКИ: Не сміємо вам заважати. (Низькі уклони, віддаляються.)

ПИЯК (до Генрика): Яке чудове прийняття!

ГЕНРИК: Так, справді.

ДВІР:

Як мило у затишних кулуарах

Вести легенький флірт на файв-о-клок.

Ах, торси парубочі і пазухи дівочі,

І сам Його Величність робить дому честь!

На тлі вишуканого файф-о-клок посол прогулюється з принцом.

ПИЯК (дипломатичний тон): Бо це, Ви розумієте, мій принце, пов’язане із тим, що ми вже обговорювали...

Повірте, прошу: як посол заморської держави плекаю я зичливі почуття пошани та любові до величі Його Величності...

Одначе, власне, через ці любов і шану я, так би мовити, побоююся... я побоююся... або передчуваю радше... і навіть майже певен... чимало видатних вельмож останнім часом віддалилися від трону...

ГЕНРИК (дипломатично): Ах, справді?

ПИЯК: Я маю чи не за обов’язок доповісти про це конфіденційно Вам, мій любий принце, як щирий і покірливий слуга родини королівської.

ГЕНРИК: Я вам безмежно вдячний.

ПИЯК: Твій батько, принце, безсумнівно, так би мовити, є вельми величним монархом... однак, можливо... я побоююся... концепція його правління не вповні гармонізує з новітнім духом часу.

ЗРАДНИК: Ах, пане после, ви чудово це окреслили.

ПИЯК: Це є, без сумніву, монументальний муж... втім надто вже глибокий анахронізм його концепції, анахронізм, старим властивий людям. (Довірчо.) Щоб вірити в якийсь там кодекс честі та моралі, усталений навік? Якщо між нами, то людина новочасна гнучкішою повинна бути, людина новочасна знає: немає нічого сталого, нічого абсолютного, усе натомість безупинно твориться... все твориться поміж людей... все твориться...

ГЕНРИК: Не можу вам відмовити у гнучкості... і творенні невпинному...

ПИЯК: Якщо підходити тверезо... Ба, а може, ми щось вип’ємо?... Здоров’я Його Величності!

ЗРАДНИК: Здоров’я Його Величності!

ГЕНРИК: Здоров’я Його Величності!

ПИЯК: Про що ми говорили тут? Ага... З тієї-от причини чимало можновладців віддалилися... Ха-ха, втім найзапеклішим неприятелем Його Величності є ти, мій принце...

ГЕНРИК: Я?

ПИЯК: І знову ха-ха-ха! Бо захват до твоїх чеснот...

ГЕНРИК: Мені це лестить.

ПИЯК (довірчо): Чимало можновладців тут вважають, що влада мусить перейти до тебе... Одначе вип’ємо... Здоров’я Його Величності!

ЗРАДНИК: Здоров’я Його Величності! Незле винце! Чимало можновладців тільки й мріють, що — по якнайдовшому житті Його Величності — ти, принце, владу обіймеш...

ПИЯК: Ну а тоді ти міг би, принце, сам дати собі шлюб... чи навіть, ги-ги-ги, без шлюбу — бо пощо ті віджилі ритуали!

ЗРАДНИК: Іще по келиху! А

1 ... 25 26 27 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"