Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

– Алхімія — це ресурси, лікування, підсилення. Та й можливість додаткового доходу, якщо знайде спосіб продавати зілля.

– Основи магії — база, яку не варто ігнорувати. Якщо виявиться занадто простим курсом — замінить на трави, а поки що і книги з трав буде достатньо.

–Магія сприйняття. Якщо це те про що я думаю то це навіть важливіше за захист від магії.

Кожна дисципліна відповідала певному вектору: атака, захист, тактика, інформація, маніпуляція, виживання. Жоден предмет не був вибраний просто з цікавості — усе мало свою роль.

Він відкинувся на спинку стільця. У голові крутилась думка:

— “Це вже не просто навчання. Це моя особиста стратегія досягнення сили.”

***

Вчорашні сухі перекуси більше не годилися. Тепер він офіційно учень і це відкривало нові двері. Зокрема й до їдальні.

У головному обідньому залі учнів майже не було, більшість уже на лекціях. Повітря мало слабкий запах вареного зерна та фруктів. Їжа була простою, практичною і достатньо збалансованою.

На дерев’яній тарілці перед Дарком — вівсянка з шматочками фруктів, жменя горіхів збоку та стакан холодної води. Жодного натяку на чай чи каву — гарячих напоїв у цьому світі, як він дізнався, не існувало. Схоже використання багатьох рослин в алхімії не дало шансу на розвиток напоям чи спеціям. Його частково це засмутило, але водночас дивно заспокоювало. Це вже було ідеєю для отримання прибутку. А ще цікаво чи може звичайний зелений чай повпливати на ману?

Страви були здебільшого нейтральними: варене, смажене, іноді підсолене. Складно уявити щось складне на смак. Але з молочними продуктами ситуація була кращою: кисломолочний сир, вершкове масло — хоч щось, що нагадувало дім. Ті, в кого були гроші, могли дозволити собі додаткові страви, але Дарк вирішив поки не витрачати зайвого.

Поївши, він швидко прибрав за собою посуд, як це тут було прийнято, і направився до місця, яке хвилювало його чи не найбільше — бібліотеки.

Він ішов крізь коридори академії, де чулись лише поодинокі кроки інших учнів. У голові вже крутив список предметів і те, що йому потрібно знайти: всі книги з списку, навіть по тим предметам на які він йти не збирався.

Та крім навчальних матеріалів, Дарк мав ще один план — знайти те, чого в програмі не було. Щось, що допоможе сформувати його унікальний стиль магії.

Він ще не знав, де шукати… але знав, що шукатиме.

Бібліотека академії була вражаюче тиха.

Дарк на мить просто стояв, озираючись. Було в цій тиші щось священне. Але вже за мить його перервав знайомий голос:

— Теж по книжки? — спокійно запитав Раель, з’явившись з-за однієї з полиць. — Я теж прийшов узяти щось для себе і Каеля.

— Ага, — кивнув Дарк. — Тут, здається, не так складно орієнтуватися.

Раель ледь усміхнувся, наче чекав на це питання:

— Так… тільки на вигляд. Насправді всі полиці — ілюзії. Вони підлаштовані під кожного учня. Ти бачиш тільки ті книги, які тобі дозволено бачити. Бібліотека підтримується магією духів, і все, що тут — не зовсім реальне. Точніше, реальне лише в межах академії.

— Як це?

— Книга, яку ти береш, існує лише поки вона на території академії. Забери її за межі — зникне. Папір, до речі, дорогий. Тож фізичних копій не дають. Тільки створені ілюзією копії. А якщо хочеш щось, чого не бачиш — треба дозвіл професора. Тільки він може “відкрити” нову полицю.

— Тобто, навіть якщо я знаю, що така книга існує, я не зможу її знайти без дозволу? — Дарк скривився.

— Саме так. І не кожен професор схоче дати дозвіл. Наприклад, якщо ти не ходиш на його предмет, або вважаєшся недостатньо підготовленим — можеш навіть не пробувати.

— Звучить як пастка для амбіційних.

— Або як спосіб не дати учням підірвати академію, копаючись у тому, що їм не по зубах, — знизав плечима Раель.

Дарк мовчки кивнув. Це мало сенс. Але відчуття обмеження все одно дратувало.

Пробігши поглядом по рядах книг, він справді бачив лише ті, що стосувалися обраних ним предметів: основи магії, вступ до елементалізму, алхімічна формула №1, світла магія.

Жодних заборонених фоліантів. Жодних таємних назв. Лише знання, перевірені, контрольовані, стерильні.

Він зібрав потрібні книги, кожна з яких легко і безшумно ковзнула з полиці в його руки, наче знала, що він її шукатиме. І пішов назад у свою кімнату.

Але в думках вже оселилось нове бажання — знайти професора що зможе дати дозвіл для потрібної інформації.

Йдучи до кімнати, Дарк уповільнив крок. Попереду групка учнів жваво обговорювала щось досить голосно, щоб він мимоволі почув уривок розмови.

— Ви вже чули новини з Сельварону? Кажуть, архієпископ оголосив про появу героя.

— А в той же день королева виступила з промовою. Повідомила, що героя направили в академію магії для навчання.

— Цікаво, в яку з академій? До нас чи до Етерінарії?

— Було б цікаво глянути на нього. Може, зʼявиться на магічній виставці. Вона ж цього року у нас?