Читати книгу - "Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А потім Фініст спіткнувся і полетів у яр, що несподівано з’явився на шляху. Приземлився він, на щастя, цілком вдало — на зарослого бородою мужика, котрий спав на дні. Чоловік розповсюджував навколо себе сивушний запах, але Фініста це не зупинило. Він струснув несподівану знахідку за комір, а коли чоловік на ньому сфокусувався, проникливим тоном запитав:
— А скажи-но, дядечко, куди нам далі йти?
Дядечко виявився ввічливим і матюкатися не любив, тому коротко відповів:
— У велике болото із жабами.
— Ага! — зрадів Фініст, відпустив чоловіка і поліз до Дженні, що тупцювала на краю яру. — А ось і знак. Діставай амулети, ми йдемо у найбільше болото.
Дівчина знизала плечима, але портальний амулет дала. У болоті бодай собак немає. І пожежі начебто не трапляються.
Загалом, нічого Дженні про болота не знала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало», після закриття браузера.
