Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

Наслідуючи його приклад, знімаю босоніжки і занурюю пальці у теплий мілкий пісок.

— Гарно, — каже Ярослав, дивлячись на воду.

— Так. Обожнюю захід сонця, такі фарби, що малювати кортить.

Наче під замовлення, до романтичного побачення, вечірнє небо палахкотить пристрастю. Суміш червоного та жовтогарячого повільно розповзається небосхилом. Наче художник розмалював. Краєчок сонця зблискує, відбиваючись золотом у воді, і ховається за хмарою. Кінець липня пахне пляжем, соняхами та романтикою. За день прийде серпень і змінить аромати на густі медово-солодкі.

— Йди сюди, — Ярослав бере мене за руку, пропонуючи сісти ближче.

Наполегливо схиляє мене спиною на свої груди і міцно обіймає. Легкий подих у волосся хвилює загострені відчуття. Мовчки дивимося на воду, чоловік ніжно погладжує пальцями мої ніжки. Пляж спорожнів, лише невелика компанія відпочиває неподалік, дехто навіть купається.

Ярослав прибирає волосся з мого плеча і цілує його, потім у шию і щоку. Від приємних відчуттів тілом починають бігати мурахи. Я кладу долоні на його руки і легенько погладжую. Мені подобаються його обережні дотики, легкі поцілунки, флірт, яким він уміло користується. Неможливо зберігати холодний розум і не піддатися такій спокусі. Поведінка дорослого чоловіка має велику перевагу над моїми однолітками.

— Віко, — він шепоче на вухо, хоча поряд нікого немає, — тепер можна тебе поцілувати? Чи потрібно перевірити наявність сторонніх за найближчими кущами?

Його жарт мав би обурити, але дотик губ до шиї гасить це бажання.

— Можна, — видихаю тихо.

Він усміхається, обдавши шкіру гарячим диханням. Лишає ніжний поцілунок на плечі, трохи стягнувши з нього кофтинку. Лагідно торкається пальцями шиї, а потім обличчя, змушуючи мене розвернутися. Серйозно дивиться у вічі, переводить погляд на вуста, цілує їх обережно та повільно. Всередині усе стискається, кров розганяється до шаленого темпу, кидаючи тіло в жар. Я кладу руки на плечі чоловіка, а він ще міцніше мене обіймає. І так цілує, що всі думки вилітають з голови. У цей момент мені хочеться, щоб це ніколи не припинялося.

Поцілунок глибокий, чуттєвий, відвертий. Рука Ярослава опиняється на спині під кофтинкою, пальці лагідно погладжують шкіру. Вуста чоловіка до болю зминають мої. Можливо, трішки різко, але приємно. А потім він підхоплює мене під сідницями, стискаючи їх, і садить до себе обличчям. Я мала б обуритись, але не можу. Бажання протистояти зникло. А чи було воно справжнім? Зараз я не можу дати відповіді.

— Гарна, — він прибирає волосся з мого обличчя, знову цілуючи у вуста.

Обіймаю його за шию, пальцями пробігаюся по короткому волоссю на потилиці.

— Кицю, ти така спокуслива, — його долоня підіймається вгору по спині, але межу він не переходить, лише зачіпає бюст. — І сором’язлива, — пальцем проводить по губах. Усміхається, а потім різко лягає на спину і тягне мене за собою. За секунду опиняюся лежати на його грудях, руки чоловіка міцно обіймають і не дають відхилитися. — А ще така войовнича, коли сердишся, — промовляє задоволено. — Ми ж нічого поганого не робимо? — розтискає обійми.

— Нічого, — мушу з ним погодитись, але лягаю поряд на бік. Він робить так само, обпираючись щокою на руку.  

— Розкажеш щось?

— Я краще послухала б тебе, — вирішую, що кращої миті для питань бути не може.

— Запитуй, — проводить долонею по щоці, збиваючи усі потрібні думки.

— Пам’ятаєш слова Лілі? — починаю несміливо.

— Які? — між його бровами пролягає складочка.

— Ну… Про іграшку.

— Ти досі про це думаєш? — слова трохи різкі.

— А мала б забути? Знаєш, не дуже приємно, коли тебе називають іграшкою, — говорю ображено.

— Це стара і не цікава історія.

— Я маю достатньо часу, щоб її вислухати.