Читати книгу - "Пригоди українців у Анталії"

того, що сталося, вона мені зовсім не потрібна. А у Серьоги з нею буде зайва морока. Адже коханка, як і дружина, — у надвеликих дозах дуже швидко набридає. І ще одна маленька дрібничка. Ви були при тому, коли Серьога побився об заклад на триста доларів, що за тиждень трахне не менше семи жінок?

— Я навіть руки перебивав, — пригадав Ігор. — Але що з того?

— А те, що то поки він вільний, був такий розумний. Нехай тепер спробує виграти парі з Лідою на хвості.

— А що, досить резонно, — сказав своє слово Петро Здоровило й додав: — Знаєте, що я надумав? Ми ж можемо ще більше допомогти Серьозі програти парі.

— Яким чином? — запитав Микола.

— Пам’ятаєте, він хизувався перед нами, що має приворотне зілля, яке жодну жінку не залишає байдужою до сексу. Здається, феромонами називається. Я ще тоді перевірив їхню дію на собі. Річ безвідмовна. Німкеня за мною аж до самого від’їзду з «Едему», як цуцик, бігала. А якщо поцупити у нього флакончик з тією гидотою?

— Я за, — вигукнув Ігор. — Але твоя ідея — тобі й реалізовувати її. Тим більше, що у ваш спільний номер у його відсутність тільки ти маєш доступ. То, може б, ти поки що не поспішав з переїздом?

— Не конає, — заперечив Петро. — Доступ у номер я справді маю. Але ж Серьога береже той флакон, як найбільшу коштовність. Носить у гаманці й ніколи з ним не розлучається. Тут треба вигадати щось інше.

— А якщо поцупити на пляжі, поки Серьога плаватиме? — подав ідею Ігор.

— Не вийде, — знову заперечив Петро. — Бо він ніколи далеко від берега не запливає. Ще, чого доброго, упіймає нас на гарячому. Тоді ганьби не обберешся.

— А якщо відволікти його увагу? — запропонував Микола. — Наприклад, плаванням навперейми. Він же людина азартна. Не любить програвати. Інакше не побився б об заклад на таку велику суму.

— А хто погодиться на те змагання? — зацікавився Ігор.

— Хоч би і я, — відповів Микола. — Мені його обігнати, як два пальці об… Маю майстра спорту із брасу. Нехай тільки Серьога погодиться, і я влаштую вам справжнє неповторне шоу. Він обжене мене на самому фініші. І та перемога стане його остаточною поразкою.

Чоловіки в деталях продумали всю операцію. Розподілили, хто яку роль виконуватиме й за що відповідатиме.

Турнір на честь прекрасної блудниці

Від’їзд із «Джастіна» був призначений на половину дванадцятої. Тож після сніданку вся група подалася на море. Біля води Серьога з Лідою попрошкували до лежаків, що стояли праворуч від стежки, а Микола навмисне завернув у лівий бік.

— Ні! — доволі голосно, так, щоб усі почули, промовив Ігор. — Так діло не піде! Що це за розкол у чесному товаристві!? Не поділили жінку і вже бичаться. На землях стародавньої Греції, де ми зараз перебуваємо, ніколи такого не водилося. Тут за жінку ішли війною плем’я на плем’я, країна на країну. Пам’ятаєте, яка доля спіткала, через прекрасну Єлену, розташовану недалечко звідсіля Трою? А наша Лідія хіба гірша!? Пропоную влаштувати хоча б лицарський турнір. Нагородою переможцю стануть серце і тіло прекрасної Лідії. А переможений буде змушений назавжди відмовитись від посягань на неї.

— Але ж у нас немає ні бойових коней, ні лицарських обладунків, — підіграв відставний підполковник Штопор. — Я пропоную влаштувати звичайний кулачний бій.

— Ви що, подуріли?! — накинувся на них Шкурланд, який щойно підійшов до компанії, й не зразу зрозумів, про що йдеться. — Хочете, щоб нас тут усіх поліція пов’язала?! Ви хоч уявляєте, який це буде скандал! Нас же миттю виженуть з готелю! Та й у жоден інший з такою славою не пустять!

— Ну, тоді нехай змагаються у плаванні, — запропонував Здоровило. — Лайно не потоне, а переможцю дістанеться все. Тобто, хто першим допливе до буїв, тому й володіти нашою Дульсінеєю.

Петрова пропозиція отримала загальне схвалення.

Ліду підвели до самої води, щоб, оглянувшись, суперники бачили ту, яка стала предметом суперечки. А коли претенденти на володіння Лідиним тілом зайшли у воду по пояс, пан підполковник як голова суддівської колегії дав старт, стрельнувши корком із пляшки шампанського. Обидва чоловіки гепнулися у воду, аж бризнуло до неба, і ну несамовито гребти руками й ногами. Від берега їх гучними викриками підбадьорювали уболівальники.

Ігореві тільки того й треба було. Поки інші стежили за перегонами, він видобув із Серьогиних шортів гаманця, із потаємної кишеньки дістав невеличкий, схожий на пробірку з пробними парфумами, флакончик приворотного зілля. Встромив гаманця на місце та й пристав до гурту вболівальників.

Серьога гріб із останніх сил, аби на очах у вболівальниць не втелющитися обличчям у багнюку. А Микола, якого ніхто не позбавляв звання майстра спорту із плавання, по-собачому бовтаючи руками, навмисне піддавався суперникові. Адже чоловіки надумали не тільки поцупити приворотне зілля, а ще й покарати Серьогу Лідою. Щоб він до самого завершення прес-туру не мав жодної можливості навіть випадково ускочити в гречку.

Міфічна Химера — родом із Кемера

Наступну добу наші мандрівники провели в дорозі. Якщо, звичайно, не рахувати коротку зупинку на ночівлю в містечку Кемер. Тамтешній готель «Олімпос палас» виявився найп’ятизірковішим зі всіх тих, у яких вони зупинялись раніше.

Перш, ніж потрапити сюди, журналістам довелося здолати майже сотню кілометрів до Анталії, а потім, після екскурсії історичною частиною цієї столиці краю, проїхати ще понад сорок кілометрів у західному напрямку.

Серьога, який навіть після того, як у нього поцупили феромони, все ще не втрачав надії виграти парі, у автобусі почав клеїти кореспондентку «Краматорських відомостей» Анжелу. Це була невисока пухленька молодичка років тридцяти з невеликим гаком. Той гак був навіть трішечки меншим, ніж її орлиний ніс, що нависав над широким ротом з тонюсінькими губами. Але що таке зовнішність жінки, коли на кону стоїть репутація героя-коханця, який ризикує по-дурному програти триста доларів!

— Ви