Читати книгу - "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він поклав слухавку. Ми з Тіною перезирнулися. Що далі, то гірше й гірше.
10. Ще один геніальний план — ймовірно
Я майже не спав цієї ночі. Тисяча й одна ідея товклася в моїй голові. З цієї ситуації мав би бути вихід, але я не міг його знайти. Настав ранок, і я почувався зовсім безпорадним. До Крісового старту залишався один день.
За сніданком я спробував розповісти мамі з татом про змову з метою уповільнити Крісову швидкість.
— Треворе, тобі, мабуть, це все приснилося, — сказала мама.
— Це правда.
Тато склав газету й усміхнувся:
— Ніхто не робить такого. Загіпнотизувати спортсмена світового класу? Про таке хіба що прочитаєш у бульварній пресі.
— Це правда, — повторив я. — Ми з Тіною були біля їхнього будинку. Ми самі чули, що казала місіс Акані.
— Вам здалося, що ви чули, — виправив мене тато. — Знаю я вас із Тіною. Постійно вам щось причувається.
Я витріщився на тата. Мені щось причувається? І що він таке верзе?
— Тату… — розпочав я, але він перебив мене, замахнувшись на мене газетою, немов на якусь надокучливу муху.
— Я не хочу більше це слухати. Піди краще до своєї дівчини або зроби щось корисне.
Грр-р-р-р-р-р-р! Я зціпив зуби й подався геть із хати. Піди краще до своєї дівчини. Я знаю, що татові це здалося кумедним, але він зараз був нічим не ліпший за Чарлі Смага, скажу я вам. Так чи інакше, я скористався його порадою й пішов до Тіни.
Вона запропонувала звернутися до поліції, тож ми так і зробили. Ви, мабуть, уже здогадалися, хто був там за конторкою, — сержант Смаг, Чарлів батько.
— О, це ви, баламути, — прогарчав він. Тож я з самого початку знав, що нам тут нічого не світить. Але ми мали спробувати.
Ми по черзі все йому виклали. Смаг стояв за столом, підпираючи голову рукою й відверто нудьгуючи. Він навіть кілька разів голосно позіхнув. Ось скільки уваги він приділяв нам. Коли ми закінчили, поліцейський утомлено зітхнув.
— Я знаю містера й місіс Акані. Місіс Акані лікувала мою дружину.
— Від страху перед павуками? — запитала Тіна.
Сержант Смаг гостро на неї глянув:
— Ні, вона боялася пончиків.
Тіна блискавично затулила рукою рота, щоб не розреготатися.
— Пончиків? — перепитав я.
— Так. Варто було їй побачити пончик, як вона починала тремтіти і прагнула втекти якнайдалі. Я вже й не пригадую, скільки разів я залишав у кав’ярні недопиту каву, бо моя жінка раптом підхоплювалася й бігла до дверей із криком «Рятуйте мене від пончиків!». Місіс Акані успішно її вилікувала, і тепер місіс Смаг може спокійно дивитися на пончик, не мліючи і не тікаючи геть. Тож ваші звинувачення місіс Акані в тому, що вона намагається уповільнити біг містера Оконджо, здаються мені сміховинними. Бувайте здорові!
На цьому й закінчився наш візит у поліцію. У мене була ще одна ідейка, найостанніша. Ми знову повернулися до Тіни й пошукали в ноутбуці телефонні номери гіпнотизерів.
— Не має значення, хто це є, — сказав я. — Ми просто мусимо порозмовляти з одним або двома.
— Спробуй цей номер, — запропонувала Тіна, і я його набрав. Мені відповів якийсь чоловік. Я глибоко вдихнув і почав:
— У мене до вас одне запитання, але дуже важливе. — Я хочу допомогти одній людині, яка була загіпнотизована і хоче позбутися навіювання. Як це зробити?
— Ну, але ж сама суть гіпнозу полягає в тому, що він настільки глибоко закарбовується у вашій свідомості, що ви взагалі не можете цього позбутися.
— Так, я це розумію, але якщо ви ВСЕ Ж ТАКИ бажаєте вийти з-під дії гіпнозу? Чи можна примусити свідомість не підкорятися йому?
Гіпнотизер кахикнув:
— Зазвичай цю процедуру має виконувати насамперед та особа, що й навіяла шляхом гіпнозу певні настанови пацієнтові. Такою є нормальна практика.
— Так, я це також розумію, але, скажімо, той гіпнотизер помер і не може нічого зробити.
— Зазвичай такого не буває, — пролунала відповідь.
Я заскрипів зубами. ГРР-Р-Р-Р! Чи я хоч колись отримаю корисну інформацію?
— Ну, але все ж таки? Якщо, наприклад, гіпнотизера переїхав автобус?
— Зазвичай автобуси не переїжджають людей.
— НУ, АЛЕ УЯВІТЬ, ЩО ТАКЕ СТАЛОСЯ! — заверещав я, та вмить спохопився і стишив голос. — Скажіть мені, будь ласка, як можна позбутися дії гіпнозу?
— Ну, отже, — бубонів у слухавку чоловік, — якщо, приміром, загіпнотизований пацієнт дістав несподіваний шок, він може вийти з гіпнотичного стану, але це спрацює тільки в тому разі, якщо пацієнт по-справжньому був під впливом гіпнотичного навіювання.
— Дякую вам, — сказав я і відклав слухавку. Тоді повернувся до Тіни. — Ми мусимо піти завтра на Міжнародні ігри і так шокувати Кріса, щоб він забув, що був загіпнотизований. І це має статися саме під час його забігу.
Тіна витріщилася на мене:
— Ну, це ж буде зовсім-зовсім легко зробити, так? — безнадійно кинула вона. — Про це можна вже забути.
Я впав на Тінине ліжко й задивився у стелю. Як би ми змогли шокувати Кріса, та ще й під час змагань? Що мали б для цього зробити?
— Може, стати збоку біля траси й кинути у нього чимось? — із сумнівом промовив я.
— Що кинути? — запитала Тіна.
— Я не знаю. Наші черевики? Наші обіди?
— Людям це дуже сподобається, — зронила Тіна. — Нас моментально заарештують і викинуть геть. Твої мама й тато не надто втішаться, га?
— Якийсь маразм, — застогнав я. — Кріс справді думає, що бігтиме швидше, ніж будь-коли, хоч насправді це буде повільніше, ніж будь-коли. Це так несправедливо.
Тіна помовчала. А тоді вона промуркотіла:
— М-м-м-м-м-м.
— Що м-м-м-м-м-м-м? — запитав я.
— Ти оце казав про те, щоб кидати на Кріса наші обіди. Думаєш, що це б допомогло?
Я сів на ліжку:
— Мабуть, не дуже. Я просто жартував.
— Я знаю. Але це було б великою несподіванкою.
Ми обоє захихотіли, уявивши, як кидаємо на бігунів бутерброди:
— Це буде як тоді, коли Кріс сів на піцу, а Стрілка погналася за… — я раптом похлинувся й замовк. Ми перезирнулися й одночасно схопили одне одного за плечі.
— Стрілка! — вигукнув я. — Не треба кидати бутерброди. МИ КИНЕМО СТРІЛКУ! Візьмемо її на Міжнародні ігри, і коли Кріс пробігатиме повз нас, спустимо її з повідка. Кріс буде у своїх щасливих шортах для бігу, а на них повно залишків піци.
— Якщо тільки він їх не виправ, — зауважила Тіна.
— Це наш останній шанс.
Тіна кивнула головою:
— Гаразд, але як ми проведемо Стрілку на ігри? Твої ж батьки не дозволять
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах», після закриття браузера.