Читати книгу - "Зелена миля"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дін, Гаррі Тервілліґер і я пішли до камери Вождя на першу репетицію; не минуло ще й трьох хвилин після того, як Білл і його загін забрали Біттербака з блока й повели в Аркаду. Двері камери були відчинені, і Старий Ту-Ту сидів на ліжку Вождя. Його тонке біле волосся розвіював протяг.
— Тут осьо-во плями сперми на простині, — звернув нашу увагу Ту-Ту. — Злити, ма’ть, хотів, поки ви, хлопці, не закип’ятили її.
І він гиденько захихотів.
— Ту-Ту, заткайся, — сказав Дін. — Давайте грати серйозно.
— Добре, — сказав Ту, моментально набравши виразу передгрозової серйозності. Але його очі поблискували. Старий Ту ніколи не був таким жвавим, як тоді, коли вдавав мерця.
Я зробив крок уперед.
— Арлене Біттербаку, як представник суду і влади штату бла-бла, я маю ордер на бла-бла, страту має бути виконано о дванадцятій нуль одній бла-бла, підведіться, будь ласка, і вийдіть уперед.
Ту встав із ліжка.
— Я вихожу вперед, вихожу вперед, вихожу вперед, — залопотів він.
— Розверніться, — наказав Дін, і коли Ту-Ту повернувся, оглянув його рясно вкриту лупою маківку. Наступної ночі Вождю мали поголити голову, і Дін перевірятиме, чи не треба чогось там підправити. Щетина вповільнить проходження струму, перешкоджатиме провідності. Усе, що ми робили того дня, мало на меті полегшити день наступний.
— Гаразд, Арлене, ходімо, — сказав я Ту-Ту, і ми рушили.
— Я йду по коридору, я йду по коридору, я йду по коридору, — торочив Ту. Я йшов ліворуч від нього, Дін — праворуч. Гаррі крокував одразу за ним. На початку коридору ми повернули праворуч, геть від життя, яким жили на прогулянковому дворику, назустріч смерті, якою помирали в коморі. Ми зайшли в мій кабінет, і Ту впав на коліна, не чекаючи, коли його попросять. Він знав сценарій, може, навіть краще за будь-кого з нас. Господи, та він довше за нас усіх у тій тюрмі пробув.
— Я молюся, молюся, молюся, — Ту-Ту підніс вузлуваті покоцюрблені руки догори. Вони були схожі на ту знамениту гравюру, ви, мабуть, її знаєте. «Господь то мій Пастир і теде і тепе».
— А хто буде у Біттербака? — спитав Гаррі. — Ми ж не викличемо якогось шамана від черокі, щоб він нам тут хріном своїм трусив?
— Взагалі-то…
— Досі молюся, досі молюся, досі контачу з Ісусом, — перебив мене Ту.
— Та замовкни вже, старий пень, — сказав Дін.
— Я молюся!
— То молися про себе.
— Хлопці, чого ви так довго? — прокричав із комори Брутал. Її вже звільнили для наших потреб. Ми знову опинилися в зоні вбивства; її буквально нюхом можна було вчути.
— Не жени коней! — крикнув йому у відповідь Гаррі. — Чого ти такий нетерплячий, чорт забирай?
— Молюся, — Ту вишкірився неприємною беззубою посмішкою. — Молюся про терпець, трошечки клятого терпцю.
— Взагалі-то Біттербак — християнин, так він каже, — повідомив я, — і його цілком влаштує той баптист, який приходив до Тілмана Кларка. Шустер його прізвище. Мені він теж подобається. Все робить швидко, не накручує їх. Підводься, Ту. Достатньо вже для одного дня намолився.
— Іду, — сказав Ту. — Знов іду, знов іду, так, сер, іду по Зеленій милі.
Навіть такий коротун, як він, мусив трохи пригнути голову, щоб зайти у двері на дальньому боці кабінету. А всім нам довелося пригинатися ще нижче. Зі справжнім ув’язненим то був непростий момент. Я подивився на платформу, де стояв Старий Іскрун, і побачив Брутала з пістолетом напоготові. І вдоволено кивнув. Усе так, як треба.
Ту-Ту спустився донизу східцями і спинився. Складані дерев’яні стільці, усього близько сорока, вже були розставлені. Біттербак піде до платформи під кутом, завдяки якому триматиметься на безпечній відстані від глядачів, що сидітимуть на стільцях. Для певності присутні будуть ще шестеро наглядачів. Ними командуватиме Білл Додж. У нас ще ніколи засуджений до смерті не погрожував жодному свідкові, незважаючи на те, що ситуація начебто сприяла. Я планував, щоб так було й надалі.
— Хлопці, готові? — спитав Ту, коли всі в зборі були вже коло підніжжя сходів, які вели донизу з мого кабінету. Я кивнув, і ми рушили до платформи. Наша процесія, часто думалося мені, була схожа на групу прапороносців, які десь той прапор посіяли.
— А мені що робити? — гукнув Персі з-за дротяної сітки між коморою та щитовою.
— Дивитися і вчитися, — гукнув я у відповідь.
— І не теребонькай собі там, — під носа пробурчав Гаррі. Але Ту-Ту його почув і пирхнув зо сміху.
Ми провели його під вартою до платформи, і Ту самостійно розвернувся — старий ветеран у дії.
— Сідаю, — сказав він, — сідаю, займаю місце на колінах у Старого Іскруна.
Я опустився на праве коліно перед його правою ногою. Дін став на ліве коліно перед його лівою ногою. У ту мить ми самі ставали найвразливішими до нападу, якщо засуджений до смерті раптом сказиться… а вони час від часу казилися. Ми обидва повернули виставлені коліна трохи всередину, щоб захистити область паху. Опустили підборіддя для захисту горла. І, авжеж, рухались якомога швидше, щоб зафіксувати щиколотки й нейтралізувати небезпеку. На останньому променаді Вождь буде в шльопанцях, але «могло бути й значно гірше» — не надто велика втіха для людини з розірваною гортанню. Чи для людини, яка звивається на підлозі з розпухлими яйцями завбільшки зі слоїки для консервації, на очах у сорока з гаком глядачів (і серед них багато джентльменів із преси), які сидітимуть на тих фермерських стільцях, споглядаючи все дійство.
Ми застібнули ремені на щиколотках Ту-Ту. З Дінового боку хомут був трохи товщий, бо він проводив струм. Коли наступної ночі Біттербак сяде на стілець, ліва литка в нього буде поголена. В індіанців зазвичай дуже мало волосся на тілі, але ризикувати ми не збиралися.
Доки ми вовтузилися коло щиколоток Ту-Ту, Брутал закріпив його правий зап’ясток. Гаррі безшумно ковзнув уперед і пристебнув лівий. Коли вони впоралися, Гаррі кивнув Бруталу, а Брутал гукнув до Ван Хея:
— Давай на один!
Я почув, як Персі питає Джека Ван Хея, що це таке (аж не вірилося, що він може так мало знати, так мало засвоїти за час своєї роботи в блоці Е), а Ван Хей у відповідь бурмоче пояснення. Того дня «Давай на один» не означало нічого, та коли він почує це від Брутала наступної ночі, Ван Хей поверне регулювальну ручку, якою запускали тюремний генератор за блоком Б. Свідки почують лише рівномірне тихе дзижчання, та ще лампочки по всій в’язниці засяють
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зелена миля», після закриття браузера.