Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поліна розгублено дивилася на перламутровий пил, на який перетворилася сфера, і в голові недоречно сплив випадок з дитинства. Їй було шість років. Літній недільний ранок. Тихий дворик. Вона поралася в пісочниці, ліпила пасочки. А неподалік хлопці-підлітки грали у футбол. Хтось із них невдало вдарив м'яч так, що він залетів у пісочницю.

— Гей, мала, підкинь нам, — крикнув рудий довготелесий воротар.

Ну, Поліна й підкинула. Наслідуючи футболістів, з усієї сили ударила ногою по м'ячу. Сама не зрозуміла, як так вийшло, але м'яч, пролетівши кілька метрів, влучив прямо у вікно першого поверху і розбив скло. Ось тоді рудий воротар та й уся його команда дивилися на Поліну приблизно так само, як зараз дивився Ферміль. В очах стояло німе питання: як у неї це могло вийти?

Тоді, до речі, ніхто не повірив хлопчакам, що вікно розбите з подачі Поліни. І від тітки Віри, хазяйки постраждалого вікна, дісталося на горіхи не Полі, а рудому воротареві та його друзям.

Але зараз Поліні пощастило менше. Цілих три людини були свідками того, як вона перетворила на пил цінний артефакт. Чому це сталось? Поля мала лише одну версію — мабуть, так подіяла обручка. Адже вона виготовлена за допомогою забороненої магії, а значить, може мати несподівані побічні ефекти.

Але що ж тепер буде? Що з Поліною зроблять? Вона здогадувалася, що прочитає відповідь в очах короля. Зібралася з духом і рішуче підняла голову, щоб дізнатися свій вирок. Чекала гніву чи люті, але краще б, звичайно, здивування, як у Ферміля. Не дочекалася ні того, ні іншого. Вона забула, що Його Величність завжди зберігає незворушність. Навіть кристал, що розсипався в пил під рукою Поліни, не змусив непробивне обличчя короля показати емоції. Ніби таке трапляється тут у них щодня. Сірі очі демонстрували королівський спокій. Яке самовладання! Лише такі холоднокровні чоловіки, які вміють контролювати себе, вміють контролювати й інших.

— Тайлере, проведи свою наречену в її покої. Пригадую, лікар рекомендував їй найближчі кілька днів більше відпочивати.

Покої? Відпочивати? Поліні не почулося? Їй що, нічого не буде? Все обійшлося, як тоді, коли вона розбила вікно?

Поля вийшла з кабінету секретаря за Тайлером, не вірячи своєму щастю. Він мовчки повів її палацовими коридорами. Його обличчя не було таким незворушним, як у короля. Губи підібгані — роздратований і невдоволений. Але жодних претензій він їй висловлювати не став. Зберігав мовчання, доки не довів до покоїв. А перед тим як розпрощатися кинув:

— Мій юрист вже закінчив складати шлюбний контракт. Завтра вранці я пришлю вам документи на підпис.

Щойно Тайлер вивів Елайзу з кабінету, Рональд наказав секретареві:

— Акуратно збереш пил і відправиш його до Храму Червоних Світил пресвітлому артефактору П'єліму. Нехай відновить сферу. І запроси до мене голову охорони. Щодо того, що зараз бачив, нікому ні слова.

Ферміль схилив голову, показуючи, що все буде виконано.

Рональд зайшов до свого кабінету і став біля вікна, чекаючи голову охорони. У голові крутилося лише одне питання: хто така Елайза? За два дні в нього вже кілька разів докорінно змінювалося враження про неї.

Худенька, бліда, в непоказній поношеній сукні. З широко розплющеними здивованими зеленими очима. При першій зустрічі вона здалася йому наївною і надто вразливою. Втім, чого чекати від вісімнадцятирічної сироти, яку не виводили у світ?

Але сьогодні раптом йому відкрився інший бік Елайзи. Дівча розіграло цілу виставу з непритомністю, аби не проходити перевірку на сфері Гольца. Вона зробила це майстерно. Ледве не ошукала всіх. Він помітив каверзу, коли вже збирався йти — вона стежила за ним через трохи привідкриті повіки. І дивно навіть не те, що вона вдавала так правдоподібно, дивно інше — як вісімнадцятирічна сирота, яка не мала майже жодного досвіду спілкування з чоловіками, не побоялася грати з королем?

Рональд весь обід думав про причини її незрозумілого вчинку. Але він ще не знав, що станеться далі. Як Елайзі вдалося зруйнувати сферу Гольца? Та ще й ось так — перетворити на пил. Сфера Гольца — первородний артефакт, який майже неможливо пошкодити. Якщо щось і може стерти його в порошок, то лише магія Шеой. Але, по-перше, ця магія вважається втраченою. А по-друге, ніхто у вісімнадцять років не може так майстерно володіти магічними прийомами.

Рональд уважно спостерігав за емоціями Елайзи після того, як сфера була зруйнована. Помітно було, що вона сама не чекала того, що трапилося. Сама не могла пояснити собі, що сталося і чому. Саме тому, замість того, щоб влаштувати їй допит, Рональд вирішив діяти інакше.

— Ваша Величносте, прибув за вашим наказом, — карбованою ходою до кабінету зайшов начальник охорони.

— Гаргусе, організуй цілодобове спостереження за Елайзою, нареченою Тайлера. І за самим Тайлером. Щовечора у мене на столі має бути докладний звіт про кожен їхній крок.

Відсалютувавши, начальник охорони вийшов. А Рональд влаштувався за письмовим столом та почав розбирати кореспонденцію. Він працював до пізнього вечора. Вже зійшло Мале Червоне Світило, коли він нарешті закінчив і пішов до себе в опочивальню.

Щойно переступив поріг, відчув її присутність.

— Заїра?

У кріслі біля ліжка ворухнулась тінь, озиваючись на його голос. Їй дозволялося приходити до Рональда без дозволу, без попередження. В будь-який час. Але вона завжди обирала ніч. Особливо любила ті ночі, коли Мале Червоне Світило сяяло повним колом у небі.

— Який я радий тобі, — він підійшов до крісла.

— Сьогодні я у справі, — вона граційно підвелася назустріч. Як завжди у червоному. Як завжди боса. — Прийшла дещо розповісти про неї…