Читати книгу - "Оманливе кохання, Ангеліна Кріхелі"

Варя посміхнулася. Куди вже болючіше! Вона й тепер насилу розуміла, як житиме далі без нього.

Веніамін стежив за зміною її виразу обличчя мовчки і вкрай уважно.

– Варю, поговори зі мною, – раптом промовив він так щиро і жалібно, що жінка нарешті відволіклася від своїх переживань і глянула на гостя.

– Я не знаю, як це пояснити, щоб не напоротися на осуд чи на твої постійні жарти, – чесно зізналася вона.

– Ну, що у вас кохання, я помітив і так, – хмикнув він. – А ось навіщо ти при цьому ламала комедію зі згодою знову вийти за мене, я не зрозумів. І мені прикро.

Він по-дитячому смішно ображено надув губи, викликавши в неї лагідну посмішку.

Сумніви Варвари тривали всього хвилину, а потім вона вирішила, що відверто поговорити їй все одно нема з ким, крім нього.