Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

  Мій стан на той момент, коли мене, нарешті, провели в його покої, був немов у закипілого чайника. Ось-ось дах зірве. Але я трималася. Зубки зчепила, штучну усмішку на обличчя.

  Принц сидів за столом, все ще заставленим різними стравами.

А нас з воїнами годували кашею з рідкими шматочками м'яса. Намагалася не дивитися на цей достаток. Запахи долинали такі дивовижні, що важко було тримати себе в руках, а я цією кашею запихалася. Все проти мене.

  Вклонилася, як вітали його воїни, правда, не особливо низько, на що одразу ж почула жахливе:

  - Ти з пам'яттю і манери розгубила?

  Звідки я можу знати їхній етикет? У лісі його мало манери цікавили, а тут треба ж, згадав. Як не люблю таких людей. І чому в тих, хто має владу, совість повністю відсутня?