read-books.club » Бойовики » Ловець тіні, Донато Каррізі 📚 - Українською

Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

12
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ловець тіні" автора Донато Каррізі. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 22 23 24 ... 103
Перейти на сторінку:
письмового столу.

За столом сидів Космо Бардіті.

Маркус зачинив двері, музика відразу стихла, і він ще якусь мить постояв у тіні, щоб краще роздивитися господаря.

Той сидів з окулярами для читання, що з’їхали йому на самісінький кінчик носа й аж ніяк не відповідали стриженому під «нуль» черепу та джинсовій сорочці із закасаними по лікоть рукавами. Пенітенціарій відразу помітив хрести й черепи, витатуювані не передпліччях. І свастику на шиї.

— Ну, і хто ти в дідька такий? — буркнув чоловік.

Маркус ступив крок уперед, щоб дати можливість краще себе роздивитися.

Космо кілька хвилин сидів, не рухаючись, і намагався пригадати, де бачив оте обличчя.

— Це ти, — промовив нарешті.

В’язень сауни його впізнав.

Пенітенціарій ще добре пам’ятав той іспит, який влаштував йому Клементе, пославши з ключем додому до двох убитих горем через смерть єдиної доньки батьків.

— Зло — це правило. Добро — виняток з правила.

Чоловік посміхнувся.

— Я не певний, що тобі це відомо: особам з моїм минулим постійного місця роботи ніхто не пропонує.

Маркус озирнувся довкола.

— То чому саме це?

— Яка не є, однак робота, хіба ні? Дівчатка в мене всі здорові, жодних наркотиків, жодного сексу з відвідувачами. Тут лише дивляться, та й годі. — Він посерйознішав. — У мене тепер є кохана жінка. І дворічна донька.

Хотів переконати, що він на це заслуговує.

— Поталанило тобі, Космо. Дуже поталанило, — з притиском сказав Маркус.

— Ти з’явився за подякою?

— Ні, хотів попросити про послугу.

— Я навіть не знаю, хто ти такий і що робив там того дня.

— Це не має значення.

Космо Бардіті почухав потилицю.

— Чого тобі треба?

Маркус ступив крок до столу.

— Я шукаю одного чоловіка.

— Я його знаю чи повинен знати?

— Хтозна. Навряд чи. Однак можеш допомогти мені його знайти.

— Чому саме я?

Скільки разів Маркус сам звертався із цим запитанням до Клементе? Відповідь завжди одна: доля, а для тих, хто вірує, — Провидіння.

— Тому що в чоловіка, якого я шукаю, дуже особливі смаки щодо сексу. І, як на мене, у минулому він підігрівав свої фантазії в таких закладах, як оцей.

Маркус знав, що акту насильства завжди передує період інкубації. Убивця спершу сам не знає, що хоче вбивати. Він підживлює звірюку, що носить у собі, епізодами екстремального сексу, а сам тим часом поступово наближається до прихованої частинки свого єства.

Бардіті, здавалося, зацікавився:

— Розкажи мені про нього.

— Він полюбляє ножі й пістолети і, можливо, має проблеми сексуального характеру. Зброя — це його єдиний спосіб відчути задоволення. Йому подобається спостерігати, як інші кохаються, якісь парочки, однак він, можливо, відвідував заклади для свінгерів. Любить фотографувати. Гадаю, він зберігає фото з усіх стосунків, що мав протягом цих років.

Космо записував, як ретельний учень. Потім підняв очі від аркуша, на якому робив нотатки.

— Щось іще?

— Так, найважливіше: він відчуває свою недолугість порівняно з іншими, і це його дратує. І щоб довести, що він кращий за них, він примушує їх скласти іспит.

— Який?

Маркус згадав про юнака, який мусив зарізати кохану дівчину, бо сподівався таким чином врятувати власне життя.

«Нещирі носії нещирої любові».

Так назвав їх монстр у зверненні, зареєстрованому в Сант-Аполлінаре.

— Це така своєрідна гра, вона слугує лише для того, щоб їх принизити.

Космо на мить замислився:

— Це якось пов’язано з тим, що сталося в лісі біля Остії?

Пенітенціарій не відповів.

Космо коротко реготнув:

— Жорстокість тут, усередині, — це лише вистава, друже. Ті, кого ти тут бачив, приходять до мого закладу, тому що вважають себе трансгресивними, але в реальному житті вони нічого не варті, навіть мухи не образять. Те, про що говориш ти, — штука серйозна, достоту не справа рук моїх невдах.

— Тоді де мені його шукати?

Космо на мить відвів погляд, обдумуючи ситуацію, а особливо те, чи можна йому довіряти.

— Я вже давно відійшов від цього кола, але чув недавно дещо. Є тут одна тусівка, що збирається щоразу, коли в Римі відбувається якесь кровопролиття, щоб відсвяткувати цю подію. Кажуть, ніби щоразу, коли в жертву приносять невинне життя, визволяються негативні енергії. Влаштовують оті вечірки буцімто для того, щоб відсвяткувати, хоча насправді для них то лише нагода, щоб накачатися наркотиками та зайнятися сексом.

— Хто на них ходить?

— Типи, що мають серйозні проблеми з головою, як на мене. Але й особи з грошима. Ти навіть не уявляєш, скільки народу вірить у ці дурниці. Там усе анонімно, допускають лише за певних умов, бо дбають про приватність. Цієї ночі влаштовують вечірку саме з приводу того, що сталося в Остії.

— Можеш отримати для мене пропуск?

— Вони щоразу вибирають різні місця для зустрічей. Не так легко дізнатися.

Вагання Космо було очевидні: не хотілося йому встрявати в таку халепу, можливо, турбувався за безпеку жінки й дитини, що чекали на нього вдома.

— Доведеться мені зв’язатися зі своїми колишніми друзяками, — здався він нарешті неохоче.

— Я впевнений, що проблем у тебе не виникне.

— Зараз декому зателефоную, — пообіцяв Космо. — На такі вечірки без запрошення не потрапиш. Гляди там, обережніше, то небезпечні люди.

— Я вживатиму необхідних заходів.

— А якщо я не зможу допомогти?

— Скількох мертвих тобі хотілося б мати на совісті?

— Гаразд, зрозумів; зроблю, що зможу.

Маркус підійшов до столу, взяв ручку й аркуш, на якому Космо до цього робив нотатки, і почав писати.

— Щойно дізнаєшся, як мені потрапити на вечірку, зателефонуй на номер голосової пошти.

Коли він передав аркуш Космо, той побачив, що окрім телефонного номера там було написано ще щось.

— Що означає «соляний хлопчик»?

— Якщо під час твоїх телефонних розпитувань ти якось дізнаєшся і про це, я буду тобі дуже вдячний.

Чоловік задумливо кивнув. Маркус закінчив, можна було йти. Та саме тієї миті, коли він уже переступав через поріг, Бардіті запитав:

— Чому ти звільнив мене тоді?

Пенітенціарій відповів, не повертаючись:

— Сам не знаю.

11

Баттіста Ерріаґа у свої шістдесят років вважав себе чоловіком обережним.

Утім так було не завжди. Коли він був ще зовсім молодий, на Філіппінах, то навіть гадки не мав, що таке обережність. Навпаки, раніше він багато разів кидав виклик долі та смерті через

1 ... 22 23 24 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ловець тіні, Донато Каррізі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ловець тіні, Донато Каррізі"