Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима, 

який протистояв розумному супернику. 

Ви пам'ятаєте мою історію з пилотягом?  Думаєте мій жах на цьому закінчився? Як би не так. Чудовисько вирішило ускладнити моє життя, і одного дня в домі з’явився він — робот-пилосос. 

— Дивись, Сніжок, це розумна штука! Він сам прибирає! — захоплено сказала Катя, коли витягла із коробки круглого монстра. 

"Розумний? Ще й сам збирає мої секрети? Це вже занадто", — подумав я, насторожено дивлячись на цю нову загрозу. 

Катя натиснула якусь кнопку, і він ожив. Ні, не з гарчанням, як старий пилотяг, а тихо, майже невинно. Це було ще страшніше. Монстр повільно поїхав підлогою, ніби досліджуючи мою територію. 

— Пилотяг із хвостом хоч був гучним і передбачуваним, а це що за хитра штука? — подумав я, стрибаючи на підвіконня. 

Новий монстр виявився не таким, як його попередник. Він мав круглу форму. Світлодіоди, які блищали, мов очі собаки вночі. Рухався хаотично, але дуже впевнено. Спершу він під’їхав до дивана, обережно об'їхав ніжку, потім зупинився під столом. 

“Ну що, страшно?” — глузливо подумав я, спостерігаючи зверху. 

Але монстр несподівано змінив напрямок і почав рухатися прямо до моєї миски. 

“О ні, це вже занадто! Моя миска — це святе місце”. Коли цей маленький злодій під’їхав до неї, я кинувся вниз, щоб захистити своє майно. Почалась бійка за мою їжу. 

— Няв! — попередив я, штовхаючи його лапою. 

Монстр зупинився, наче в роздумах, а потім розвернувся і поїхав геть. 

“Отак-то, боягуз, знай своє місце”, — задоволено подумав я. 

Але мій тріумф тривав недовго. Робот повернувся через кілька хвилин і почав облизувати підлогу біля моєї миски, поглинаючи крихти корму, які я старанно залишив для пізнішого перекусу. 

Цей пилотяг був хитріший за старого. Він не гарчав і не ганяв мене хвостом, але поводився як спокійний, розумний та впертий завойовник. Він планомірно захоплював мою територію. 

Одного разу я вирішив завадити йому. Коли він повзав біля дивана, я стрибнув зверху, щоб показати, хто тут господар. Але круглий монстр навіть не зупинився! Він продовжував рухатися, ніби мене не існує, та ще й возив мене по квартирі, як якогось туриста. Чудовисько - Катя мало не померла зі сміху. 

— Сніжок, тепер ти як лицар на своєму коні! 

"Коні не їдять крихти і не удають, що їх не існує", — образливо подумав я, зіскочивши з цього робота. 

Увечері я вирішив вивчити його слабкі місця. Робот, виявляється, мав свою "базу" — маленьку чорну коробку, куди він повертався, щоб відпочити. Я обнюхав її, але не зміг зрозуміти, як вона працює. 

— Що ти там шукаєш, Сніжок? — засміялася Катя. — Це просто зарядний пристрій. 

Ага, "просто". Ця база, мабуть, його мозок. Якби я її відключив, монстр би більше не рухався. Я обережно підкрадався до бази кілька разів, але Катя завжди мене зупиняла. 

— Не чіпай, це дороге! 

Зрозумівши, що я не можу використовувати стару стратегію для цього монстра, я розробив нову стратегію. Уникання — спостерігання — відволікання. Тож я обирав місця де він не міг дістатися до мене на підвіконні або дивані. Я не міг просто сховатися і там пересидіти. Мені потрібно було спостерігати за ним та своїм майном. Тому я слідкував за його рухами, щоб передбачити, куди він поїде наступного разу. Дуже тяжко в етапі “відволікання”. Якось мені довелось пожертвувати своєю іграшкою. Я штовхнув на підлогу перед робото-пилотягом свою мишу. Монстр довго возився з нею, поки я спокійно доїв корм. 

Життя з новим пилотягом виявилося складнішим, ніж я очікував. Він не боїться мене, не реагує на моє шипіння і має базу, яка заряджає його для нових битв. Але я тримаюсь та не здаюсь. 

Робот-пилосос, можливо, і "розумний", як каже Чудовисько, але у нього немає головного — котячої хитрості. 

P.S. Якщо у вашому домі з’явився такий монстр, не панікуйте. Він хоч і розумний, але ніколи не зрівняється з нами, котами.