Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима, 

який несподівано зрозумів, що й у людей бувають хороші сторони. 

Цей день почався дивно, але виявився просто чудовим. Зранку Чудовисько, на ім'я Катя стояло перед дзеркалом і голосно міркувало: 

— Сьогодні у нас дівич-вечір. Уу-і-і-і! — Чудовисько розслаблено потягнулося. 

Я напружився. Дівич-вечір зазвичай означає шум, голосну музику та нескінченні розмови. Тискання мене. Невже знову? 

— Хочеться релаксу, краси й ніякої метушні! — продовжувала Катя, розглядаючи себе в дзеркалі. 

"Мені теж дуже хочеться релаксу й ніякої метушні!" Я почав перевіряти всі мої затишні місця. Перевірив місце під диваном. У ванній — під раковиною. Обрав моє улюблене місце на шафі. І мені все добре видно, і їм важко мене дістати. Та приготувався до найгіршого дня. Але все пішло зовсім не так, як я очікував. 

Коли почали приходити її подруги-чудовиська, я тільки-но вийшов із мого лотка. До шафи було далеко бігти, тож я приготувався залізти під диван. Але, на мій подив, кожна принесла щось смачне — для мене! 

— Це для Сніжка, щоб він був щасливий, — сказала одна з них, простягаючи Каті пакетик із сушеними шматочками лосося. 

Інша принесла лосося! Так-так, справжнього, свіжого лосося. 

— Такий красень має бути ситим, — додала вона. 

Я не повірив своїм очам і вухам! Подумавши, вирішив вийти зі схованки та подружитися з цими надзвичайно розумними чудовиськами. Це було найкраще вітання в моєму житті. Подруги обіймали Катю, балакали, але все це було тихо, спокійно, без голосної музики. 

Вони сіли на диван і розклали навколо себе дивні баночки, тюбики та пензлики. 

— Починаємо наші СПА-процедури! — оголосила Катя. 

Я відразу застрибнув на шафу. І постарався не привертати до себе уваги. Не люблю я ці СПА-процедури. Я чекав, коли вони підуть у ванну. Але чудовиська все не йшли туди. Вони мазали обличчя чимось зеленим, потім робили щось схоже на малювання. Я спостерігав, відчуваючи, що зараз прийде моя черга, і я мав рацію. 

— Давайте і Сніжкові зробимо масочку! — запропонувала одна з подруг. 

Катя зітхнула, але погодилася. Вони нанесли мені на мордочку щось прохолодне, що пахло огірками. Я не заперечував. Це навіть було приємно. Їхній день СПА мені подобався більше, ніж мій. 

— Подивіться, йому подобається! — засміялися вони. 

Я сидів із важливим виглядом, вирішивши, що це — частина мого королівського догляду. 

Коли прийшов час обіду, на столі з’явилися суші. Вони пахли неймовірно. Я придивився: там був лосось! 

— Сніжок має спробувати, — сказала одна з подруг чудовиська. 

Мені дали шматочок. Потім ще один. Я зрозумів, що вони щедрі, і вмостився ближче до столу. 

— Котик упустив свою маску! — помітила Катя, але тільки усміхнулася. 

Та нехай! Лосось був чудовий. Цей обід я запам’ятаю назавжди. 

Після обіду вони пили чай, їли солодощі та дивилися щось спокійне по телевізору. А я лежав на дивані, муркотів і почувався найщасливішим котом на світі. 

Цей дівич-вечір був ідеальним: тиша, смаколики, жодного купання з водою, і навіть маска виявилася доволі приємною. Дівич-вечори, як виявилося, бувають такі різні. 

Сьогодні я з’їв стільки лосося, скільки зміг. І всередині моя імператорська величність — раділа. Мене годували прямо з рук. Гладили тільки у приємних місцях. Я не знаю, як вони називають такий день, але я назву його День Сніжка. 

P.S. Якщо ваше Чудовисько говорить щось про суші, зробіть усе, щоб бути поруч. Там є Лосось, а це рідкісна й неоціненна насолода!