Читати книгу - "Дожени або зникни, Наталі Саксаганська"

— Але я тут сиджу, — Не зрозумів, що той хоче.

— Видно, що ти новенький, все потрібно по два рази розжовувати, —  Орест нахилився і прошепотів йому щось на вухо. Той розчервонівся, пробубнів щось Солі по типу «ще побачимось»,  піднявся і пішов геть.

— Ми з тобою не договорили, — промовив Левицький, упавши поряд на стілець.

— Хіба? — Підняла на нього сині очі, — здається я все сказала.

— Я тобі чомусь не подобаюсь? Ну, Крім того, що не сам купив автівку.

Соломія поправила пасмо, яке не слухняно падало на її обличчя, намагаючись  не розглядати його зовнішність, яка здавалась привабливою. Знову аромат мускусу обволікав та поглинав її.

— Хто це зробив? —   Раптом він побачив чорні синці на зап’ястках. Вона ретельно їх приховувала, але напевно не достатньо. 

— Ніхто, — потупила погляд.

— Солю,—  його вилиці грали.

— Яке тобі до мене діло? — Майже кричала Соломія.

— Це той виродок, Нік, чи як його там? — Стукнув долонею по столу, піднявся.