Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

Ева в розгубленості подала руку. Вони танцювали під «Une vie d'amour» — «Вічне кохання» Шарля Азнавура, і Ева не помітила, в який момент поруч виявилося панорамне вікно. Вмить її схопили за плечі, розгорнули і так міцно стиснули, що трохи кістки не захрустіли. Арсен підштовхнув її до самого краю, вона майже торкалася чолом скла. Він здавив їй плечі і заговорив, пропалюючи жаром до кінчиків нервів:

— Дивись туди, Ево, зараз Париж лежить біля твоїх ніг. Я не стану обіцяти весь світ, але я багато покладу до твоїх ніг, якщо ти погодишся. Це буде незабутній рік, погоджуйся, Евангеліно, не розчаровуй мене!

Вона з остраху заплющила очі, а потім відкрила їх. Париж виблискував вогнями, ніби схилявся перед нею, і дивно, але Ева справді відчула себе особливою.

— Чого ти хочеш, скажи? Ось тут і зараз? — Ямпольський навіть злегка струснув її.

— Хочу Машці освіту дати…

— Не те, Ево, донька Ямпольського і так отримає все це, ще?

Вона трохи повагалась, але рівно секунду, а потім на одному видиху випалила:

— Виставка. Я хочу виставку своїх робіт!

Ямпольський послабив захват, а потім і зовсім прибрав руки, і коли Ева наважилася подивитися на нього, здивувалася, яким відсутнім був його погляд.

— Не можна, — сказав Арсен, продовжуючи розглядати Еву, — не можна бути такою…

— Якою? — запитала Ева, зніяковівши.

— Невибагливою, Ево. Моя дружина зможе дозволити собі набагато більше.

— Я ще не погодилася, — протестуюче мотнула вона головою, але, натрапивши на виразний погляд Арсена, замовкла і повернулася до Парижу.

— У тебе є час, щоб подумати, — рівним тоном продовжив Ямпольський, — достатньо часу. Поки не подадуть десерт.

Кінець