Читати книгу - "Обраниця чаклуна, Олеся Лис"

Він коротко киває, і просить мене лише повернутися до спальні, бо в коридорі холодно, і я знову можу захворіти

Швидко дякую чоловікові, знову посміхаюся, і ховаюсь усередині.

За пів години приходити Готієні з пізньою вечерею. Сьогодні її черга ночувати зі мною. Просити, залишити мене на самоті, я не ризикую. Тим більше, що Каор навряд чи дозволить. Може й сам припреться ― раптом у мене знову буде напад.

За час, поки чекаю служницю, встигаю оглянути стіну під вікном і зрозуміти, що спуститься таким чином мені не вдасться. Хіба що відростити присоски на долонях та ступнях. Гладкий кам'яний бік маєтку зовсім не дає жодної надії. А я не скелелаз ні краплі. До того ж вікно знаходиться на висоті близько семи метрів. Я вб'юся, сумнівів немає.

― Готієні, сьогодні твоя черга, ― повідомляю дівчину, яка покірно застигла біля стіни. ― А поки що приготуй мені ванну. Хочу скупатися.

Зумисне випираю дівчину з кімнати, а сама поспішно замотую хліб і сир у чисту ганчірку. Мені вдається навіть підшукати більш-менш відповідний одяг та взуття, поки служниця мотається за моїми розпорядженнями.

Доводиться бути надзвичайно обережною та акуратною. Але в ті короткі періоди, коли залишаюся одна в кімнаті, встигаю відшукати в скринях матері Касії стару сукню, в якій вона, пам'ятаю, любила поратися в саду, доглядаючи свої дорогі квіти, поношені черевики, і навіть торбинку.

Сіра полотняна сумка служила леді Летріс для зберігання дрібного садового інвентарю, грубих робочих рукавичок з жорсткого полотна, просоченого чимось, щоб не пропускати бруд і вологу, та інших потрібних дрібниць.

Вивернувши вміст мішка в скриню і прикривши речами, складаю всередину хліб і сир, пару теплих панчіх, білизну і в'язану, пухнасту шаль. Невідомо в яку колотнечу доведеться потрапити, поки шукаю роботу та житло.

Настав час подбати про гроші.

Зробити це навіть простіше, ніж знайти одяг. Вибравши момент, коли ванну наповнили, відсилаю Готієні за новим милом, примхливо заявивши, що запах троянд мені набрид, і я бажаю лаванду. Єдиний брусочок, що залишився, зберігається в коморі на першому поверсі, і Готієні, тихо зітхнувши, прямує туди. А в мене з'являється хвилин десять-п'ятнадцять.

Прослизаю через суміжні двері в покої Каора. Знаю, опікун зараз у залі. Святкує заручини й нескоро з'явиться. Чула, як про це пліткували слуги, нарікаючи, що після такої пиятики доведеться довго прибирати.

До шановного лорда приєдналися його найближчі сусіди. І всі з ніг збилися, задовольняючи бажання прибулих.

Але мені ця метушня тільки на руку. Повний будинок чужих, незнайомих людей може посприяти втечі.

Тихенько, не запалюючи світильників, іду до знайомої кімнати. Достатньо світла з вікна. Покої батька Касія пам'ятає добре.

Мені добре відомо, де у лорда Торнеда лежать гроші та дорогі прикраси, які належали леді Летріс. Та ось брати золоті монети та коштовності не ризикну. По-перше, скринька замикається на магічний замок, з яким я не впораюся. По-друге, ними ніде не зможу розплатитися. Потрібно шукати дрібніші монети.

Поклавшись на удачу, яка іноді все ж таки сприяє моїм справам, пірнаю в гардеробну Каора і заходжуся нишпорити по кишенях його сюртука. Такі забезпечені пани, як правило, не звертають уваги на дріб’язок, що завалявся.

Мені й справді вдається знайти кілька десятків мідяків, пару срібняків і навіть золотий. Без докорів сумління вигрібаю все. Опікун й не помітить пропажі.

Повертаюся з вдалого промислу у піднесеному настрої. Але тільки-но переступаю поріг своєї спальні, злякано завмираю. Розплющивши величезні шоколадно-карі очі на мене здивовано дивиться застигла посеред кімнати Тента. У руках дівчина стискає лавандове мило, за яким я послала Готієні.

Мої любі, у мене для вас іще невеликий подаруночок.

Промик на книгу "Артефакторка" Тані Толчин

Gp2nfjbC

Приємного читання!