Читати книгу - "Розпутний птах ночі, Хосе Доносо"

— Зробімо люлі-люлі.

Ніщо в мені не вагається. Ні мої гарячі руки, ні мій член, збуджений від її погладжування моїх щік із пап’є-маше, ні моя вага, яка розчавлює її, змушуючи похитуватися із заплющеними очима, ти мій коханий, я хочу одружитися з тобою, бо ти такий гарний, тому що ти робиш мені такі солодкі люлі, не кидай мене, більше люлей, більше люлей, і я даю їй більше кохання, бо я здатний дати їй усе кохання, аж доки вона насититься… Аж доки прийде час прощатися, я маю йти, Велетню, я обіцяю, що гулятиму з тобою всю ніч, і ми будемо сміятися й танцювати, — так, Хіно, я купуватиму тобі гарні речі, — коли, Велетню, скажи, коли, — не знаю, не можу нічого обіцяти, тому що я не знаю, коли зможу ще раз навідатися в цей район, бо якщо турецькі добродії мене застукають, то добряче відлупцюють, хіба ти не розумієш, мені треба обходити всі райони довкола крамниці «Рибалочка», що мені з того, що я ходитиму по одному району, я ж роблю рекламу, мені за це платять, — тоді коли, Велетню, — не знаю, не знаю, — гаразд, я чекатиму на тебе щовечора у вікні на горішньому поверсі, я буду визирати тебе, чи не прийшов ти бува по мене, дай мені знак і я спущусь, бувай, Велетню, такі солодкі люлі-люлі, — бувай, Хіно, і я залишаюся чекати на тебе між скель нашого гроту.

6

Я — батько дитини Ірис.

Нема в цьому жодного дива. Я маю те, чого дон Херонімо ніяк не міг отримати, незважаючи на всю свою владу, — цю просту тваринну здатність зачинати дитину.

Я потайки чекав на прихід Ромуальдо, влаштовував усе, щоб Ірис могла вийти з дому, через деякий час виходив сам, міняв свою голову на голову Велетня і робив із нею люлі-люлі. Ромуальдо купив собі на виплат наручний годинник, розраховуючись за нього тими грошима, які я давав йому в обмін на голову Велетня. Після того як Марія Бенітес оглянула Ірис і підтвердила, що та була при надії, не мені стверджувати, чи сучасні дівчата вагітніють лише раз зачувши запах чоловічих штанів, я повідомив того ж вечора Ромуальдо, що більше голова Велетня мені не знадобиться.

— А як же мій годинник?

Я знизав плечима.

— Як я його виплачу?

Я йому не відповів. Я хотів, аби він сам знайшов рішення, щоб у разі чого ні в чому мене не звинувачувати.

— Мені доведеться позичати голову іншим хлопцям.

Правильно, саме так. Браво, Ромуальдо, ти прекрасний посередник. Ірис уже носила всередині себе моє дитя. Було необхідно знищити решту її безглуздої особи, що оточувала утробу, яку займала моя дитина. Я глянув на Ромуальдо. Чи не замало він вагався перед тим, як знайти точне рішення? Я запропонував йому, щоб він сам одягав голову Велетня і кохався так із Ірис.

— Мені не потрібна жодна маска, щоб засадити цій пришелепкуватій дівці.

Я поцікавився, чи він так уже робив?

— Ні.

Я не повірив йому. Я мав бути певен, що дитина Ірис була від мене. Я побився з ним об заклад. Якщо йому вдасться спокусити Хіну, не вдягнувши голову Велетня, я дам йому решту суми, яку залишалося виплатити за годинник.

— Згода.

Я бачив усе із заднього віконця «Форда». Коли Ромуальдо почав знімати голову, Ірис закричала чончон: чончон, я з тобою не полечу, злий чаклуне… І голова впала на землю. Ромуальдо спробував притиснути Ірис до багажника «Форда», але вона подряпала йому обличчя, кричачи, ридаючи, схрещуючи ноги і кусаючи руки, якими він хотів вхопити її груди. Сам він був розчервонілий і злий від крові й бійки. Поки вони боролися, я надягнув голову. Я вдягнув свої перкалеві шати, щоб порятувати її з рук збоченця, відвести у своїх обіймах на вулицю, втішаючи: так, цей чоловік злий, гріх знатися з кимось іншим, окрім Велетня, лише я добрий, Хіно, візьми ці листівки, роздай їх, тримай, я приніс тобі в подарунок журнал, дивись, хочеш, я прочитаю тобі цю хорошу історію, у «Каріньйо», тримай цю блакитну оксамитову стрічку для волосся, пару панчіх, кока-колу й триколірне морозиво.

Ромуальдо сказав мені: твоя взяла, ти виграв заклад. Він зізнався, що вже не надто переймався годинником, бо мав двох клієнтів на Велетневу голову, двох хлопців, які півтори тисячі йому, звісно, не давали, а от тисячу запросто… Хтозна, навіщо їм була голова, але він не переймався смаками інших.

Оскільки я перестав виходити так часто, Ірис швидко набила собі в районі хорошу клієнтуру. Я ховався всередині «Форда», щоб дивитися, як вона кохалася зі мною, стогнучи від задоволення, закидаючи очі, сміючись, гладячи мою щоку, вихиляючись у моєму погляді. Невдовзі репутація Ірис стала відомою на все місто. Щоб покохатися з нею, люди приходили з віддалених районів. Спочатку приходили ремісники і студенти, згодом приїжджали жевжики на автівках. Згодом я став бачити панів на автомобілях, за кермом яких сиділи водії у формі, дипломатів у дорогих пальтах, генералів із блискучими еполетами, академіків іспанської мови з аксельбантами й медалями на грудях, череватих і лисих каноніків, круглих, ніби зліплених у салі, землевласників, адвокатів, сенаторів, які гірко бідкалися про ситуацію в країні, поки кохались, кіноакторів із макіяжем, як у повій, радіоведучих, яким відома абсолютна правда. Вони міняли свою розкіш на моє вбрання, яке їх оживляло, щоб потертися об Ірис і занурити свої руки у її білу плоть, закохану в мене, я бачив із заднього вікна «Форда», як вона піддавалася мої натискам і пестощам. Одного разу я побачив, як зі свого «Мерседес-Бенца» вийшов дон Херонімо де Аскойтіа, поговорив із Ромуальдо, заплатив йому й надягнув на себе голову. Я не боявся: утроба Ірис належала моїй дитині. Ба навпаки, я співчував йому, адже протягом стількох років після того, як я його залишив, він намагається вигадати будь-що, навіть найбезглуздіші речі, щоб відновити могутність, яку я зберігаю у своїх очах. Він уже не такий молодий. Його посіпаки шукають для нього збочені пропозиції й досвіди й він приречено на них пристає. Але все марно. Ви знаєте, що все буде марно, доне Херонімо, доки я вам не дозволю, бідний ви, що так і залишаєтеся замкненим усередині себе, не маючи змоги ні з ким з’єднатися, ваш член млявий, ніби рукав без руки.

Побачивши вас і не відчувши страху, я одразу збагнув, що варто було піти на цей необхідний ризик: дозволити вам, щоб ви, перевдягнений у