Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 22

Я піднялася за принцом. Нашвидкуруч попрощалася зі Сніжним барсом, він не став заперечувати, мабуть, сам зрадів, що такий невдалий обід добіг кінця.

Вирушила слідом за чоловіками. Дорогою Дугл продовжив доповідати Чорному дракону про подію. До мене долітали уривки фраз, з яких зрозуміла, що останній напад стався практично біля стін міста, до цього кілька схожих ударів було на кордоні. Загін добре потріпали, повернулися не всі, багато поранених. Принц слухав, лише киваючи та коротко уточнюючи деякі деталі.

Проходячи повз мій будинок, чоловіки несподівано зупинилися.

- Вам краще переодягнутися, - звернувся до мене його високість.

Мимоволі глянула на свою пишну сукню. Зовсім забула про це безглузде вбрання, яке не відповідало обстановці.

Мовчки погодившись із ним, завернула до хати. Дракон наказав Дуглу дочекатися мене, а сам поспішив уперед.

Рвонула бігом сходами, поруч із подивом виявила Мірану. Як виявилось, вона не відставала від мене ні на крок.

Служниця допомогла мені швидко переодягтися. Вже майже тікаючи, наказала їй спочатку поїсти, а потім уже приходити до лікарні. Щось мені підказувало, що там роботи буде багато, і я навряд чи швидко звільнюсь.

Дівчина мене послухалася і вже за кілька хвилин я поспішала слідом за командувачем до лікарні. Заразившись від чоловіків тривогою, практично бігла за ним. Шлях ми проробили в мовчанні.

Супроводивши до місця, Дугл тут же мене покинув, навіть не заходячи до будівлі. Можливо, небезпека ще не минула, і він подався на допомогу захисникам.

Опинившись у середині, вразилася кількості народу, що тут було сьогодні.Там, де раніше був відкритий простір, тепер стояли лавки, на яких лежали та сиділи воїни.

Все було дуже розумно організовано. Найважче поранені розташовувалися по центру, за ними ті, хто міг ще терпіти біль або був у свідомості. Біля самого входу ті, кому була потрібна допомога в останню чергу. Батько займався воїном у центрі, пораненим у груди. Його помічники перев'язували рани іншим, вперше їх бачила, зазвичай він сам справлявся.

Завмерла в розгубленості. Що мені робити? Просто зашивати рани, після того, як лікар зцілював внутрішні ушкодження чи самій спробувати магічити? Чи впорається татко сам? Минулого разу йому магії ледве вистачило, щоб урятувати принца. Усім допомогти він навряд чи зможе.

Потрібно оцінити обстановку. Якщо лікар впорається сам, не ризикуватиму своїм становищем і стану показувати здібності до магії.

Довго не роздумуючи, пробралася до центру, оглядати поранених. І мало не закричала, побачивши знайоме обличчя. Бліде, майже до синяви, виснажене, з запалими щоками, і темними кругами під очима. Він лежав, не рухаючись і, здається, не дихав, одна рука звисала з лави, плече та грудна клітка були перев'язані. Тільки пов'язка вся вже просочилася кров'ю.

Від жаху завмерла, не в силах поворухнутися, ноги приросли до підлоги, дихати стало важко.

- Ванько! - готовий вирватися крик, застряг у горлі і вийшов ледь чутним хрипом.

Змусивши себе підійти, тремтячими руками приклала два пальці до горла брату, боячись і сподіваючись промацати пульс.

- Ваню, рідненький, будь ласка! - прошепотіла, затримуючи дихання і заплющивши очі. Внутрішньо молячись: «Тільки б він був живий!» Відчувши під пальцями слабкий тиск, видихнула.

Не зволікаючи більше не секунди, схопила у помічника, що пробігав повз, ніж і зрізала пов'язку.

Рана, що відкрилася, була жахлива, починалася від плеча і йшла майже до самого серця, розпоровши м'які тканини і зачепивши ключицю.

У нашому світі була б складна операція, але тут, вперше я була дуже рада, що в мене є магія, і я можу без втручання, просто зцілити. Дивлячись на зламану кістку ключиці, просто уявила, що вона з'єднується і зростається. І коли вона насправді зросла прямо на очах, від полегшення мене кинуло в спекотний піт. Продовжила подумки з'єднувати тканини, з таким щастям спостерігаючи, як вони ніби ожили, тягнуться одна до одної і відновлюються.

Відчула, що від напруги я стала вся мокра, лише коли почала з'єднувати шкіру.

У мого хлопчика навіть шрамів не повинно залишитись. Рана затягнулася повністю, лише поверхня залишалася рожевою, але це з часом пройде.

Взявши чисту пов'язку, перев'язала Ваньці груди, більше для того, щоб приховати сліди цілительства. Руки помітно тремтіли, та й усередині все тремтіло від пережитого стресу.

Отямиться, уб'ю паразита!

Як тільки відійшла від першого шоку, стало страшно, довкола були воїни, і вони все бачили. Тепер я більше не зможу ховати свої здібності.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно