Читати книгу - "Три метри над рівнем неба"

краєчків візерунка на склі. Слушний хід для того, щоб виграти, залишаючись більш-менш тверезим. Деякі пари, що видавалися більш закоханими за інших, обмінялися ніжним поцілунком перед тим, як знову взяти карти до рук. Насправді у цьому було більше магічного ритуалу, аніж щирих почуттів. Кілька пар вирішили піти, пославшись на те, що завтра рано вставати, або ж на дітей, які досі не повернулися з прогулянки. Насправді ж або він почувався не дуже добре, або їй вечірка здавалася нудною. Серед них були також Марина та Філіппо. Попрощалися зі всіма, подякували господині дому, брешучи про чудово проведений час. Філіппо мав занадто здоровий вигляд, аби подумати, що йому недавно було зле. Марина розцілувалася з Рафаеллою, потім з усмішкою, що тривала довше за звичну, нагадала про їхню секретну обіцянку щодо дочок.

Вулиці вночі здавалися спокійними. Непереконливо одягнені хлопці вичікували, вишукавшись у черги перед дискотеками. На дверях нещодавно відмиті типчики, які точно не успадкували вроджену елегантність, вибирали людей, вирішували, хто може зайти, а хто ні — роздавачі розваг або страждання, залежно від того, хто дужче любить штовханину, оцей людський потяг, що рухається поміж вогників та галасу.

Хвиля тих, хто щойно зайшов, віталася зі стрічними, виглядала, хто є і кого нема. Чоловіки зазирали на гарних жінок, які завжди належали комусь іншому, мріючи колись і собі засягнути таку високу, таку елегантну. Та задовольнялися котроюсь із зайвими кілограмами, яка зупиниться перекинутися слівцем, якщо пощастить. Якщо вдасться зійти з цього людського потягу, вирізнитися власним стилем. Здавалося, у всіх уже є пари. Де вони всі познайомилися колись раніше? Питання хлопців, що самотньо повертаються додому після більш чи менш добре проведеної ночі. Їм залишається тільки втішатися спортивним журналом, який щойно вийшов. Свіжі новини. Заяви. Ймовірні придбання. Знаменитий іноземний футболіст робить, що йому заманеться, і, як завжди, це йому сходить з рук. Продовжує сіяти дітей. Хтось інший, менш плідний, набирається хоробрості та купує порножурнальчик. Діти не робляться на самоті.

Жінка за кермом машини. На світлофорі дивиться просто перед собою. Чоловіки у сусідніх машинах сподіваються на цей останній погляд, усмішку, яка могла б урятувати невдалий вечір. Нічого не вдієш. Вона не налаштована на контакт.

Можливо, вона їх мала вже забагато і повертається задоволена додому після ночі кохання. Хоча ні, навряд: якщо її не супроводжують додому, то не така вже вона й кохана.

Зелене світло.

Усі рушають. Хтось розлучився цієї ночі, кохання минуло. Одне з двох плаче, але справжня проблема — що робить інше?

Хлопець та дівчина щойно зустрілися і вже пристрасно кохаються. Вони одне одного вибрали, познайомились, вивчили. Потім, подолавши страх та поклавшись на зовнішній вигляд, віддались бажанню. Взаємна довіра щодо минулого, якого інший не знає. Вони кинулись у вир, дозволивши собі ніч пригод, гойдаючись серед свіжих простирадл, забувшись у пристрасті. Все це замкнене у бульбашці спокою.

«Швидка» проїхала десь далеко. Хтось переборщив з розвагами або припинив розважатися.

З під’їзду 1130 по Кассії вийшла групка гостей. Обговорювали події. Один із хлопців, здавалося, волів говорити більше за інших. Безперечно, він мав рацію, якщо судити з його роздутої губи, — але він трохи захопився, тому події у його викладі дещо змінилися, роздулись, як та губа.

Поставивши чимало дурнуватих запитань, поліція поїхала з дому Роберти. Єдина, хто щось знав, така собі Франческа, побачивши, що свято перетворюється на хаос, швидко втекла, забравши свою спустошену сумочку та імена винуватців.

У загальному безладі Паломбі та Даніела втекли разом з іншими гостями. Бабі, мокра як хлющ, випустила з поля зору свою сестру. Натомість Роберта знайшла пару шортів, які їй були до міри, та олімпійку старшого брата, в яку могла та загорнутися двічі.

— Тобі варто було б частіше так вдягатися на свята, ти чарівна.

— Кіко, ти ще маєш натхнення жартувати?

Двоє вийшли з під’їзду.

— Я загубила свою сестру й занапастила сукню від Валентино. — Вона показала на елегантний целофановий пакет, ім’я на якому відрізнялося від того, що на сукні, але було так само знамените. — І мало цього: якщо я, повернувшись додому, потраплю на очі матері з мокрим волоссям, мені добряче перепаде.

Рукави олімпійки закривали її маленькі долоні. Бабі їх закотила, натягнувши аж до ліктів. Але вже за крок вони вперто повернулися на своє місце.

— Ось, це він.

З-поза контейнерів зі сміттям Малюк рішуче вказав на Кіко Бранделлі.

— Ти впевнений? — уточнив Степ.

— Абсолютно. Я чув це на власні вуха.

Степ упізнав дівчину, що йшла поряд із тим поганцем, хоча її маскарад був бездоганним. Не так просто забути жінку, яка так наполягала на тому, щоб піти разом з тобою в душ. Усміхнувся другові.

— Ходімо попередимо інших.

Бабі та Кіко звернули на доріжку.

— Скажи краще, чому ти не втрутився, коли той ідіот затяг мене до душу?

— Я не знав, я тоді пішов викликати поліцію.

— А, то це був ти?

— Так, адже ситуація загострювалась, усі товкли пики всім… Бачила, що вони зробили з губою Андреа Марінеллі?

— Так, бідолаха.

— Бідолаха? Та йому це за щастя. Хтозна, чого він зараз наплете. Сам-один проти всіх, герой вечора. Я його знаю як облупленого. Ось вона, тут.

Вони зупинились перед машиною. Поворотні фари заблимали, у той час як запобіжники піднялись синхронно. Це була звичайна сигналізація, хоча сама «BMW» була найновішої моделі. Кіко відчинив дверцята. Бабі подивилась на ідеальний салон, на темне дерево, на шкіряні сидіння.

— Тобі подобається?

— Дуже.

— Я взяв її для тебе. Знав, що проводжатиму тебе додому ввечері.

— Серйозно?

— Аякже! Насправді все було заплановано. Це я покликав ту зграю придурків. Уяви, увесь той безлад був створений тільки для того, щоб я міг залишитися наодинці з тобою.

— Ну, то тієї історії з душем можна було й уникнути, тоді принаймні одяг відповідав би ситуації.

Кіко засміявся, захряснув дверцята, обійшов довкола й сів у машину. Встромив ключі. Потужний мотор одразу ж завівся. У центрі панелі автоматично піднялось вічко, відкриваючи дорогу стереосистему, до цього сховану. Музика розлилась салоном — було чути кожен її тон, кожен високий та низький звук. Машина нечутно рушила.

— Зрештою, мені було навіть весело сьогодні. Якби не ці типи, то була б нудьга нуднезна.

— Не думаю, що Роберта поділяє цю думку. — Бабі чемно поставила целофановий пакет біля своїх ніг. — Вони їй хату зруйнували!

— Та ну, що