Читати книгу - "Три метри над рівнем неба"

— Що, надто гаряча?

Степ, не чекаючи відповіді, покрутив змішувач, який був просто у неї перед обличчям. Викрутив до кінця у бік синього кольору. Вода одразу ж стала холодною. Бабі закричала.

— Ось що потрібно: гарний крижаний душ, щоб трішки тебе заспокоїти. Ти ж знаєш, що це дуже корисно — крижані душі, які потім стають знову гарячими?

І викрутив змішувач на червоне. Від води пішла пара. Бабі закричала ще голосніше.

— Ой, пече! Закрий її, закрий!

— А бач, воно справді дуже корисне для здоров’я — розширює пори, покращує кровообіг, до мозку приливає більше крові, відтак людина краще мислить і розуміє, що слід добре поводитися з іншими… Бути чемною й наливати кока-колу, а не хлюпати її в обличчя.

У цей момент зайшов Малюк.

— Швидше, Степе, ходімо. Хтось викликав поліцію.

— Ти звідки знаєш?

— Чув. Я пішов туди почиститися, Луконе поцілив мені яйцем у лоба. І заскочив того типа біля телефона. Я чув це на власні вуха.

Степ вимкнув душ, потім поставив Бабі на підлогу. Малюк у цей час повідкривав шухлядки трюмо. Знайшов кілька каблучок та ланцюжків, вони були недорогими, але він усе ж запхав їх до кишені. Бабі з налиплим на обличчя волоссям, геть мокра, притулилася до стінки душової кабіни й намагалась оговтатися. Степ зняв футболку. Взяв рушник і почав витиратися. Ідеальні блоки мускулів визирали з-під пелехатої тканини. Його шкіра, гладка та пружна, туго перекочувалась уздовж виступів м’язів.

Степ глянув на неї, усміхаючись.

— Тобі варто б витертися, бо застудишся.

Бабі відгорнула довге мокре волосся, що закривало обличчя. В її очах читалися гнів і рішучість. Степ удав, що злякався.

— Ой, нічого-нічого, я мовчу.

Продовжував витирати собі волосся. Бабі сиділа на підлозі. Мокра сукня стала прозорою, прилипла до її шкіри. Під тканиною у бузкові квіточки можна було розгледіти мереживо світлого бюстгальтера, мабуть, того ж кольору, що й вузькі трусики. Степ це помітив.

— Тобі потрібен рушник чи ні?

— Йди в дупу.

— Які слова! Як це вихована дівчина каже такі речі? Запам’ятай, що наступного разу, коли ми підемо в душ разом, я мушу помити тобі рота з милом. Ясно? Нагадай мені про це, гаразд?

Викрутив футболку і, зав’язавши її собі на стегнах, вийшов з ванної. Бабі провела його очима. На спині маленькі краплинки сповзали між жилами та блоками сильних і добре окреслених м’язів. Бабі схопила пляшку шампуню, що валялася на підлозі біля її ніг, і пожбурила її йому в спину. Почувши шум, Степ інстинктивно пригнувся. Бабі у нього не влучила, хоча ці широкі плечі були легкою мішенню. Степ нахилився, підняв пластикову пляшку із намальованою на ній білявою дівчиною з довгим лискучим волоссям.

— Гей, я зрозумів, чого ти так розлютилась. Я забув помити тобі волосся. Добре, зараз повернуся, еге ж?

— Йди ти…! Навіть не думай…

Бабі швидко захряснула прозорі дверцята, зачинившись у душовій кабіні. Степ подивився на її маленькі долоньки, притиснуті до скла.

— Тримай-но!

Він закинув їй шампунь згори, через відкритий верх душової кабіни.

— Здається, ти хочеш помити волосся власноруч… Як і все інше… То нехай!

Потім із хуліганським сміхом вийшов з ванної.

При слові «поліція» в залі почалася паніка. Бійка одразу ж припинилася. Луконе, Сицилієць та Гак, які мали за плечима бурхливе минуле, першими добігли до дверей. Хтось із гостей залишився на підлозі в крові. Роберта забилася в куточок і плакала. Хлопці дивились, як ті галабурдники виходили з дверей, вдягнуті в їхні пуховики, «Henry Lloyd» та інші дорогі куртки. Кролик пробіг, дивним чином сріблясто видзвонюючи, важчий, ніж зазвичай. За ним біг Полло, тихіший на бігу через те, що вміст його кишень робив менше шуму, зате приносив більше грошви. Кальмар вибіг у двері, за ним мчали Степ та Малюк. Скотилися вниз сходами, швидко, змушуючи тремтіти поруччя, за які вони хапалися на поворотах. Перестрибуючи по кілька сходинок за раз, викидали ключі, знайдені в кишенях чужих курток. Перевертали дорогі вазони, живі прикраси елегантних сходових майданчиків. Дісталися до першого поверху. Сицилієць та Гак, горлаючи, гатили по поштових скриньках прямими точними ударами. Дверцята скриньок покривилися, скло розбилося. Покрали звідти купони на знижки на миючі засоби, які вони ніколи не куплять, та журнали, які навряд чи зрозуміли б, навіть якби й узялися їх читати. Луконе заволав від радості, думаючи, що справді виграв сто мільйонів лір. Полло вихопив у нього фальшиву листівку з рук.

— Ти маєш ключі фортуни?

— Ні.

— А магічний номер?

— Ні.

— Тоді ти ні біса не виграв. Максимум — срібний хрестик ціною в десять штук. Замало для такого єврея, як ти.

Усі засміялися не так через стереотипи, як тому, що Луконе справді ніколи ні за кого не платив. Потім, поцупивши кілька сідел і розбивши бардачки «Весп» у пошуках чогось кращого, та задовольнившись простою викруткою, вони зникли в темряві ночі.

25 Для сучасних італійців це ім’я звучить старомодно.

Для сучасних італійців це ім’я звучить старомодно.

25

10

«Біґ». Рафаелла рішучим жестом виклала карти на зелене рядно, вдоволено дивлячись на свою суперницю. Напрочуд повільну жінку в потужних окулярах. Рафаелла терпіти її не могла. Жінка подивилась на свої карти, щоб зрозуміти, де можна приставити.

— Поклади їх, моя дорогенька…

Карти майже випали їй із рук. Рафаелла швидко ними заволоділа.

— Оцю ти приставляєш сюди, оцю сюди, а цю останню — сюди. А за всі ці ти платиш.

Швидко порахувала в голові, потім записала результат на папері. Підвелася і стала за спиною Клавдіо.

Практично вона заволоділа і його грою, і після кількох точних скидів переконала його стукати. Їхній компаньйон також зробив «джин». Рафаелла радісно записала рахунок. Якби не той «андер», що отримав Клавдіо, вони б зробили бліц і в другій партії. Узяла карти й почала їх швидко тасувати. Жінка в товстих окулярах відкрила першу карту. Жахливо повільно. Рафаеллі була неприємна сама думка про програш, не так через кількість пунктів — вони були помітно попереду, — як через те, що тоді їй довелося б здавати карти. Гравці за сусідніми столиками, що програвали вже доволі довго, вирішили помінятися місцями, звинувачуючи у своїй невдачі неотримані бонуси. Хтось інший забобонно поставив попільничку, щойно почищену господинею хати, на попереднє місце, праворуч від себе. Адвокат налив собі віскі точно до