Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Розділ 19. Андреа Танака.

Так, мої шанувальники були з фантазією, але я повинна була визнати, що цей вмів просто вибити з колії своєю маніакальною неординарністю. 

 

Вийшовши до під'їзду я побачила машину, BMW сріблястого кольору, з відкидним верхом, і, плюс до всього, на авто красувався величезний золотий бант. 

 

Спочатку я навіть не повірила своїм очам і подумала, що це, мабуть, був якийсь розіграш. Ну, не могло все це відбуватися в реальності. В моїй реальності. 

 

Я мовчки, як риба, відкривала рот і стоячи перед машиною, запустила пальці у волосся, перебираючи пасма. Всією своєю свідомістю я розуміла, що це було не нормально. Не адекватно. Протиприродно. Це був перебір! Це, мати вашу, був фініш! 

 

- Це Вам, - підстрибнувши від переляку, я обернулася і подивилася на чоловіка, якого помітила не відразу.

 

Він стояв праворуч від мене з ключами від машини й запискою. Я мовчки простягнула руку і забрала записку. Значить цей придурок все ж не збирався показуватися на очі мені, а вирішив, що за машину я точно погоджуся на все? 

 

“Сьогодні у 21.00 я чекаю тебе на яхті. За тобою приїде машина. Одягни сукня з відкритою спиною і будь без спідньої білизни. Не люблю зайві деталі". 

 

Моє терпіння закінчилося рівно на тому моменті, коли я дочитала до крапки. Швидко озирнувшись навколо себе і, знайшовши під ногами невеликий камінець, я, не довго думаючи, підняла його з землі й зло усміхнулася. 

 

- Значить, так ти вирішив, придурок довбаний? Тоді я напишу тобі свою записку, і ти її вже, будь ласка, прочитай! 

 

Тут же кинувшись до капота, я почала швидко водити по ньому каменем. І поки я писала свій шедевр, то була готова присягнутися, що почула, як мужик, який привіз машину, тихо матюкався і вже було кинувся відтягувати мене в бік, але не встиг. Я закінчила перша, а він тепер лише мовчки спостерігав як я викинула камінчик в сторону і, витерши руки об джинси, гордо позирнула на своє послання. 

 

"Пішов до біса! Без зайвих деталей, прямо як ти любиш!" 

 

- Відвезіть моє послання прям на яхту, не змушуйте такого щедрого чоловіка чекати, він дуже нетерплячий хлопчик, - сказавши це і поплескавши по плечу шокованого мужика, я зайшла у свій під'їзд.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно