Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

Ззаду до юрби підходить солдат…

…смачно надкушуючи велике соковите зелене яблуко!

Яблука — в руках іще кількох солдат! — теж підносять їх до рота…

СЕРГІЙ: Хлопці, ви що, здуріли?!! Тут же 40 мілірентген на годину! Які в біса яблука?! З глузду з’їхали?

Щелепи солдата, який щойно надкусив яблуко, завмирають…

СЕРГІЙ: Ви що, хочете, щоб те добро, що з реактора — он, хто ще не роздивився! (вказує рукою) — що відтіля вилетіло, щоб воно вам досередини потрапило — і бозна скільки вам тельбухи опромінювало?

Солдат роззявляє рота — і з отвору, як з корморізки, лізе напівпережована зелень яблука — сиплеться вниз, на чоботи…

СЕРГІЙ (спокійніше): Ну, даєте! (тихо, лейтенанту) А ти…., куди дивишся?

Броник рушає.

…За садком, на відстані півтора кілометри, бовваніє руїна 4-го енергоблоку, її повернута сюди чорна пащека…

Броник № 80 з’їжджає з траси на стоянку розвідки. Околиця містечка Чорнобиль.

БРДМи нерівно стоять в ряд. На плоскому носі одного стоять три темно-зелені металеві баки-термоси з ременями. З них роздають обід: перше — у видовжені зелені солдатські казанки, друге — у їхні пласкі кришки, кисіль — у обдерті емальовані кружки…

Коля і Петро сплигують з броника і з казанками прямують туди.

СЕРГІЙ (навздогін їм): Зараз підійду теж! (перестрибує з свого броника на сусідній)

В його люку з’являється обличчя лейтенанта Мишка, командира іншого взводу розвідки.

СЕРГІЙ: Ну, як сьогодні?

МИШКО (висунувшись з люка по груди): По Рудому Лісу-2 не поїхали!

СЕРГІЙ: Чому?!

МИШКО: Новачки! Маршруту не знають, (показує на крайній БРДМ — коло нього, як неприкаяні, тиняються двоє з екіпажу)

СЕРГІЙ: Як же зранку розподіляли? А вчора наказ на розвідку ти ж писав?

Мишко знизує плечима — ну, бува…

СЕРГІЙ (пригадав, здивовано): Так ти ж по ньому раніше їздив!

МИШКО (ховаючись у темний люк): Розумієш… Я вже на АЕС у душі помився… Боюсь, застуджусь…

…На краях чорної ополонки люка — білі пальці Мишка: розплющені, побілілі, драглисті пучки. Як у гекона…[14]

Свіже, рожевощоке, повне здоров’я молоде лице Мишка зникає у темряві броника… Останніми із закраїн темної ополонки люка зникають білі присоски пальців…

СЕРГІЙ: До-о-обре… (з сумнівом) Я по ньому колись раз їздив… (кричить Колі і Петру, що вже обідають) Хлопці! Я поїхав. Один маршрут забули, (зістрибує і йде до екіпажу новачків)

КОЛЯ (навздогін): А поїсти?

СЕРГІЙ: Та потім…

Коля хапає з картонного ящика на БРДМі стограмову світло-жовту бляшанку яблучного соку, наздоганяє Сергія, встромляє йому на ходу в кишеню куртки. Сергій обертається, весело підморгує Колі — «Мерсі!»

На маршруті розвідки. БРДМ виїздить з хвойного лісу і переїжджає трасу. З люка по пояс висунувся Сергій, крутить головою — гарячково орієнтується. Броник пірнає в тунель лісової дороги.

Сергій ухиляється від гілок, вони хльостають зеленими смолистими гілками по кепі, по куртці… На розгалуженні лісової дороги броник їде вправо. Проїхавши кілька десятків метрів, зупиняється; здає назад — обережно, невправно… Іде лівою дорогою.

Зелений сосняк переходить у рудий.

Рівні радіації зростають.

Пункт Спеціальної Обробки транспортних засобів тут всі називають скорочено — ПУСО. Назва цього ПУСО — «Рудня-Вересня».

Вечоріє. Під лісосмугою, за якою шумить траса Чорнобиль-Київ, обладнане «Місце для паління»: кругла яма і кілька лав навколо неї. Палять всі, окрім Сергія і Петра. Колі нема — водії зараз біля своїх машин.

ПЕТРО (спостерігає за тим, що робиться на ПУСО): Останній наш броник на друге коло погнали!

…На виїзді з пункту спецобробки, перед шлагбаумом незграбно розвертається броник…

СЕРГІЙ: Жоден не відмився…

…Броник їде назад у протилежний край ПУСО,