Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

СЕРГІЙ (записує ще один рядок до стовпчика рівнів радіації): Чому? Тут рівень радіації менший, ніж у нас на стоянці… А за два метри від землі — ще менший. Плюс два шари броні під задом — дно і дах! Один шар в три рази зменшує. Тричі три — дев’ять: отже, нагорі броника, вважай, в 10 разів менше, ніж біля землі… А позагоряти треба — літо проходить…

ПЕТРО (видирається на броник): Ех, зелені б, фруктів… Літо…

Броник із загоряючим Сергієм рушає, розганяється на бетонці.

Все відбувається неквапом, навіть лінькувато… Як на пікніку.

Бовваніє на задньому плані АЕС.

ПЕТРО (робить наступний замір поверхні води біля берега): Ну й вітер! Хвиля зонд забризкує… (подумавши, лізе до кишені куртки, вдягає на зонд поліетиленовий мішечок від респіратора) Годиться, (міряє рівень над водою, вже не боячись бризок)

Броник рушає. Півкілометра спурту по бетонці — зупинка — стрибок — декілька кроків у сторону — замір — знов гуркіт мотору, шум броньованої маси, що рушає…

З башти машини видно синяву ставу — величезне водне дзеркало, все в сонячному блискотінні… З іншого боку — повноводна Прип’ять-ріка, за нею далі — зелені луки, ліси — до самого горизонту… Які тут красиві місця!

Броник мчить по дамбі, по бетонці, огинаючи дальній від АЕС край ставка. Станцію майже не видно.

СЕРГІЙ (вдягає білу натільну сорочку і куртку, забирає зонд і прилад у Петра): Перепочинь. На цьому маршруті настрибаєшся… (сплигує і йде до води)

…Ритм їзди, добре налагодженої роботи розвідки: стрибок — відхід — замір — півкілометровий спурт бетонкою — виск гальм — броник стає — Сергій сплигує — на льоту витягає зонд з чохла приладу — людина і броник одночасно відкидаються назад і завмирають — кілька кроків до води — замір…

…Назустріч — великий самоскид КАМАЗ. Зупиняється, з бічного віконця визирає водій.

ВОДІЙ: Ну і скільки тут? Який фон?

СЕРГІЙ: 4.

ВОДІЙ: Рентгени?

СЕРГІЙ: Мілірентгени! Розгулював би я так на 4 РЕНТГЕНАХ на годину!

…півкілометровий спурт — виск гальм — стрибок — замір…

Броник наближається до АЕС і відвертає від берега ставка-охолоджувача.

Замір радіаційного фону біля «Факела» на трасі Чорнобиль-Прип’ять — на маршруті першої розвідки Сергія.

ПЕТРО: Один рентген за годину…

СЕРГІЙ: Ого! А було 12! Фон більш ніж в 10 разів понизився!

ПЕТРО (киває головою): Он! Ті попрацювали…

Рудий Ліс вже відступив від дороги: циклопічні, фантастичного вигляду страховиська — потужні гібриди бульдозера, крана й тягача — повзають рівною розчищеною площиною.

Одні страховиська корчують, видирають дерева, другі знімають грунт, треті риють ями, скидають в них руді великі сосни і верхній шар ґрунту, загрібають їх…

Екіпаж спостерігає за їх роботою через лобові віконця та триплекси броника, що рухається трасою далі.

ПЕТРО: Ну й потвори…

СЕРГІЙ: ІМРи — Інженерні Машини Розгородження. Завали в містах розбирати після атомних бомбардувань.

КОЛЯ: І для «мирного атому» знадобились…

ПЕТРО: Як і ми…

Фруктовий сад на околиці міста Прип’ять. У ньому працює бригада солдатів — копають ями під стовпи для огорожі з колючого дроту.

Броник зупиняється на ґрунтовій дорозі.

ПЕТРО: Фон — 32 мілірентгени на годину…

Із саду зацікавлено виходять солдати — хто в респіраторі, хто без. Літні чоловіки сільського вигляду, серед них і офіцер — старший лейтенант, теж із запасу — молодий, обличчя ще не пом'яте життям.

СОЛДАТИ (до Петра): Скільки? А скільки тут? (до Сергія) Га? Скільки? Скажіть!

СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ: Та я ж міряв уже…

СОЛДАТИ (не відстають від Сергія та Петра — хочуть упевнитися, що їх не дурять): А ви теж скажіть, скільки? Га? Скільки?

ПЕТРО (Сергію вгору): Земля — 40…

СЕРГІЙ (згори солдатам): Фон — 32, земля — 40 мілірентген на годину…