Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

і стає першим перед чергою машин на мийку. Машин багато — кінець робочого дня, всі їдуть із зони. Над ПУСО стоїть мегафонний ґвалт: лейтенант на вишці слідкує, які місця звільняються, і, пригинаючись до мегафона, який стоїть на поручні, раз у раз командує, куди саме їхати на мийку.

ЛЕЙТЕНАНТ НА ВИШЦІ: По 1-й лінії — 2-й пост! (БРДМ рушає, звертає на лівий із трьох насипаних гравієм проїздів) По 3-й — 3-й АРС… По 1-й — останній… По 2-й — 1-й… Усе, ждіть поки що.

Брудно-зелені плями БРДМів розкидані на території ПУСО серед великих автобусів-ЛАЗів і маленьких ПАЗиків, військових джипів-УАЗів, вантажівок… Броник стоїть біля АРСа[15] — військового варіантну поливального авто. Той жене із своїх цистерн гофрованою трубою миючу рідину, з брандспойта вилітає потужний струмінь пінного розчину, вдаряється об борт машини, зразу ж б’є з шурхотом в колісну нішу…

Брандспойтом водить людина в гумі з голови до п’ят — у товстому гумовому плащі та гумових штанях-чоботях Загальновійськового Захисного Комплекту ЗЗК, на голові гумовий каптур плаща, на обличчі — поролоновий зелений респіратор, великі прозорі захисні окуляри. Неначе якесь створіння з іншої планети. Незважаючи на вечір, спекотно…

Мийник полоще броник № 80 — спочатку зверху, потім схиляється — знизу… «Рикошет» струменя — бризки віялом навсібіч! — на мийника, на всіх поряд… Коля відскакує вбік — бризки кулеметною чергою вдаряють перед його ногами по гравію, — він відходить подалі…

На виїзді з ПУСО перед шлагбаумом — ще один БРДМ із великим білим номером «73» на боці. Розвертається і їде митись ще раз…

ПЕТРО: 73-й вже на третє коло погнали!

До шлагбаума на дозконтроль під’їжджає наступний БРДМ.

На всьому ПУСО зеленими тушами розкидані броники.

Броник повертає від шлагбаума назад…

СЕРГІЙ: Розгром…

Поруч перекурює мийник з ПУСО — русявий молодий хлопчина.

МИЙНИК: Тільки як півроку з армії вернувся, три місяці як оженився, а тут — здрастє! — у Чорнобиль па-ажа-алст… Добре хоч на ПУСО нам за зміну 0,6 радиків пишуть… 12 годин зміна — з восьми ранку до восьми вечора, чи всю ніч до восьмої ранку… Вночі краще — не так жарко, і машин менше, під ранок поспати можна… Якщо тут на ПУСО протримаюсь, вдома буду вже через місяць-півтора… (посміхається цій думці) Ваші броники вже на який круг пішли?

СЕРГІЙ: Третій.

МИЙНИК (співчутливо): Погані справи, (заспокійливо протягає Сергію цигарку з фільтром; Сергій, мить повагавшись, бере її) Ти чо переживаєш? Ну, залишите їх на ПУСО..

СЕРГІЙ (розгинається від вогника сірника, обурено): Ти не просто не знаєш, скільки в бронику всякого барахла напхано! Там одна артилерійська бусоль купу грошей коштує… Я вже не кажу про все те, що з нього можна скрутити… Ну можемо ще ми — в крайньому випадку — залишити один броник у вас… (затягується, розмірковує) Ну, два… Потім якось витягнемо завтра — чи відмиємо, чи домовимось якось… Але залишити ВСІ? Всі машини розвідки на могильнику?!! (заперечно трясе головою, затягується, рішуче оглядається навколо) А після трьох разів у вас що?

МИЙНИК: Все. Скільки ж можна… На могильник.

…Декілька броників стоять колоною перед шлагбаумом на виїзді з ПУСО. Це «тричі-помиті» Вони накопичуються перед дозпостом. Сергій іде від хвоста черги, дивиться на водія кожного броника. Водії один за одним заперечно крутять головами: «Нe відмивається», «1,8», «1,9 мілірентген на годину», «2,2», «1,6, чорт! Одна десята всього зайва!»

Сергій іде далі — до шлагбаума, до лейтенанта, начальника дозпосту. Водії з надією слідкують за ним очима.

…Сергій удавано-безтурботно курить з старшим посту дозконтролю Два лейтенанти дружньо розмовляють. Ззаду шум мотору ще одного броника, що під’їздить.

ДОЗИМЕТРИСТ ПОСТУ (кричить від броника, який щойно під’їхав, своєму лейтенанту): 1,7…

СЕРГІЙ (довірчо посміхається): Слухай, якщо все й далі буде так, нам завтра на розвідку ні на чому їхати буде…

ЛЕЙТЕНАНТ: Чому?

СЕРГІЙ: Жоден броник не відмивається, ти ж бачиш…

ЛЕЙТЕНАНТ (співчутливо): Погані справи…

СЕРГІЙ: А нам же їх треба ще до завтра заправити, перевірити… Слухай, ти б нас випустив, а? Що там на нас? Дрібниці! Всього-навсього кілька зайвих десятих мілірентгена… Наш же табір зразу за зоною, ти ж знаєш…

ЛЕЙТЕНАНТ: Не можу. Вам завтра на розвідку ні на чому буде їхати, а мене начальство вже сьогодні з-за вас — «йди сюди!»

СЕРГІЙ: Та хто взнає?

ЛЕЙТЕНАНТ: Та на наступному ж ПУСО, на «Дитятках», на виїзді з зони і взнають! Коли на вас наміряють більше того рівня, що я вам тут напишу… І мене — «йди сюди»! На біса я тут стою? ПУСО на біса?